Безвідходні технології як основний важіль раціонального природокористування | Спостереження та контроль стану довкілля

Экология и здоровье

Категорія: Спостереження та контроль стану довкілля

Безвідходні технології як основний важіль раціонального природокористування

Автор: Редактор

У науково-технологічному аспекті питання підвищення ефективності використання природних ресурсів зводяться до розробки та впровадження мало- і безвідходних ресурсо- і енергозберігаючих технологій, у рамках яких забезпечується найбільш повне, раціональне використання ресурсів і принципів безвідходності, що дозволяє комплексно вирішувати проблеми ресурсозабезпечення економіки й охорони навколишнього природного середовища.
Під час вирішення проблеми безвідходності виробництва слід мати на увазі дві сторони єдиного процесу. Перша – це найбільш раціональний видобуток і повне використання ресурсів та, як наслідок, зменшення утворення відходів. Друга – це розширення використання відходів, що утворюються. Ці шляхи не виключають, а взаємно доповнюють один одного.
Поняття безвідходних технологій дещо умовне, оскільки повної безвідходності досягти практично неможливо. Коректніше говорити про маловідходні технології. При цьому мається на увазі можливість створення технологічних систем, вплив яких на природу не перевищуватиме її відновлювального потенціалу.
В основу концепції безвідходних технологій лягли три основні положення:

      • створення максимально замкнених систем, організованих за аналогією із природними екосистемами;
      • раціональне використання всіх компонентів сировини;
      • досягнення мінімального негативного впливу на довкілля.

Безвідходне виробництво передбачає встановлення повного контролю над рухом матеріальних ресурсів на всіх стадіях: видобутку сировини, її виробничої переробки, споживання, утилізації відходів виробництва та споживання. Безвідходні технології стають ефективними навіть у тих випадках, коли собівартість одержаної продукції стає вищою. Проте необхідно, щоб перевитрати виробництва були меншими, ніж економія на зменшенні збитків від забруднення навколишнього природного середовища.
Упровадження безвідходних технологій є також шляхом значного розширення ресурсних можливостей людства. Особливо красномовно це помітно на прикладі мінерально-сировинної бази. Маються на увазі, зокрема, можливості підземної газифікації вугілля. Далі за потенціалом стоїть впровадження геотехнологічних засобів видобування корисних копалин: підземне вилуговування металів, солей; мікробіологічні технології вилучення корисних компонентів із руд; освоєння гідромінеральних ресурсів, у тому числі морської води й розсолів для вилучення металів і солей.
Новітні технології видобутку нафти та газу спроможні оживити й надати іншого життя багатьом старим, начебто вичерпаним родовищам. Стосовно діючих вони дозволяють підвищити вилучення нафти із продуктивних пластів зі звичних 35–40 % до 60–65 % і більше (оцінки РВПС України НАН України).
Комплексне використання сировини. Одним із напрямів науково-технічного прогресу, що забезпечує охорону навколишнього середовища й раціональне використання природокористування, є комплексне використання природних ресурсів. Комплексне використання – це найповніше, економічно найдоцільніше використання всіх корисних компонентів, що містяться в сировині, а також використання залишкових продуктів (у будівництві тощо). Майже всі види сировини мінерального й органічного походження містять супутні компоненти.
Комплексне використання сировини передбачає, поряд із наявністю відповідної техніки й технології, повну інформацію про кількість та якість природних ресурсів, матеріалів (первинних і вторинних), їх вартісну оцінку й вартість продукції, що може бути отримана.
Застосування біотехнологій. Біотехнологія – один із важливих напрямів науково-технічного прогресу, що швидко розвивається. Технологія базується на промисловому застосуванні природних і цілеспрямовано створених живих систем (перш за все, мікроорганізмів).
Виробництва, засновані на біологічних процесах, виникли уже на ранніх етапах історії людства (наприклад, хлібопечення, виноробство, сироваріння та ін.). З розвитком науки виникли нові галузі біотехнології, тісно пов’язані з мікробіологічною промисловістю.
Продукти біотехнології знайшли широкого застосування в медицині, сільському господарстві. Після Другої світової війни методом біотехнологій стали отримувати кормовий білок, для виробництва якого використовують окремі фракції вуглеводнів нафти, відходи целюлозно-паперової промисловості, солому тощо. Поряд із кормовим білком значне місце в мікробіологічному виробництві займають такі продукти, як вітаміни, амінокислоти, добрива, біологічні засоби захисту рослин.
Перспективним напрямом у розвитку сучасної біотехнології є інженерна ензимологія, важливим досягненням якої є створення іммобілізованих (зв’язаних із полімерним носієм) ферментів і ферментних комплексів. Ці речовини застосовуються для здійснення складних хімічних процесів, у тому числі для переробки сільськогосподарських, харчових і побутових відходів.
Широке застосування біопрепарати знаходять у різних галузях промисловості (для отримання харчового білку), у легкій промисловості (шкіряне виробництво), у металургії (процеси флотації, точне лиття, презиційний прокат), у нафтовій промисловості (процеси буріння, селективна очистка олив) та ін.
Біоенергетика – один із напрямів біотехнологій і перспективний напрям вирішення енергетичних і сировинних проблем, що постали перед людством у кінці ХХ ст. Вона ставить своїм завданням отримання відновлюваних (на відміну від невідновлюваних: вугілля, нафта, газ, уран та ін.) джерел енергії та сировини. У цьому розумінні передбачається широке використання методів хімічної й біологічної трансформації біомаси в паливо та продукти органічного синтезу, а також застосування біологічних генераторів струму.
Сучасний етап розвитку науково-технічного прогресу характеризується все активнішим впливом фундаментальних досліджень на технологію виробництва. Це призводить до корінного якісного перетворення продуктивних сил, зміни матеріально-технічної бази суспільного виробництва, його змісту та форми. Принципово нові сучасні технології (ядерна, електронна, лазерна й ін.) виникли на базі фундаментальних наукових відкриттів і відрізняються використанням матеріалів і принципів їх обробки, що не зустрічаються у природі. Трансформація наукових знань у технології стає одним із вирішальних факторів суспільного розвитку.

Використання нових технологічних рішень та удосконалення існуючих технологій сприяють оптимальному використанню ресурсів, підвищують їх віддачу, зменшують витрати ресурсів та утворення відходів, забезпечують раціональніше їх використання в галузях економіки.

 

Оставить комментарий