Підходи до екологізації торговельної діяльності підприємства | Спостереження та контроль стану довкілля

Экология и здоровье

Категорія: Спостереження та контроль стану довкілля

Підходи до екологізації торговельної діяльності підприємства

Автор: Редактор

Важливою складовою екологізації виробничої діяльності суб’єктів господарювання мають бути процеси ціноутворення на засоби виробництва та результати діяльності суб’єктів господарювання. Ціна на виробничий засіб має обґрунтовуватися, виходячи з комплексу суто економічних та екологічних чинників, що виникають у сферах виробництва та споживання продукції.
Прибуток (П), що отримує виробництво за весь термін використання даного засобу виробництва, можна виразити формулою:

де А – річний обсяг продукції, що може бути вироблений і реалізований за допомогою засобу виробництва, од./рік);
цТ – ціна, за якою може бути реалізована споживачеві одиниця виробленої продукції, грн/од.;
З – річні експлуатаційні (поточні) витрати, грн/рік;
У – екологічна складова виробничих витрат (витрати на запобігання збитків, екологічні збори тощо), грн/рік;
Т – період, протягом якого може використовуватися споживачем даний виріб, рік;
К – капіталовкладення, грн (у нашому випадку К = Цз.в., тобто дорівнює ціні засобу виробництва).
Тоді ціну засобу виробництва можна визначити так:

Перша складова правої частини даного виразу є не що інше, як еколого-економічний ефект (Е) від використання даного засобу виробництва (тобто). З урахуванням усього вищезазначеного можна сформулювати концепцію формування ціни на даний засіб виробництва:

При цьому екологічна спроможність даного засобу виробництва відбивається через дві складові: екологічні витрати виробника (У) й екологічні споживчі характеристики готової продукції (виготовленої за допомогою засобу виробництва), що впливають на ціну (цТ).
На основі вищезазначеного можуть бути сформульовані принципові напрями підвищення еколого-економічної ефективності використання засобів виробництва за участю дії торгових механізмів:

  1. зменшення собівартості виготовлення засобу виробництва під час збереження або навіть поліпшення його функцій та характеристик продукції, що буде виготовлятися на цьому засобі (включаючи її екологічні параметри); це дозволить знизити ціну (Цз.в.) до рівня, який відповідає дійсному значенню ефекту;
  2. удосконалення засобу виробництва (підвищення продуктивності, якості, довговічності, екологічних та експлуатаційних характеристик тощо);
  3. оптимізація схем споживання продукту; виробник засобу виробництва разом зі споживачем і трейдером продукції працює над поліпшенням експлуатаційних характеристиктоварів шляхом удосконалення методів споживання; у названий консорціум мають включатися також проектні та науково-дослідні інститути, громадські організації.

У загальному вигляді принципова схема реалізації торговельних механізмів екологічного захисту на макроекономічному й територіальному рівнях, що базується на принципі врахування «залишеного» та «надбаного» еколого-економічного ефекту, представлена на рис. 12.6.

Економічний суб’єкт, купуючи продукцію (товар, послугу), разом з нею набуває всі ефекти, пов’язані з її використанням (споживанням). Наприклад, купуючи сировину для виробництва мінеральних добрив, виробник придбає подальші еколого-економічні ефекти, що матимуть місце під час виробництва і споживання готових мінеральних добрив, а також під час зберігання, утилізації й переробки відходів основного виробництва.
Таким чином, у системі взаємостосунків «продавець–покупець», ефекти, які виникають на різних стадіях життєвого циклу товару, впливають на рівень добробуту відповідної сторони торгової операції: як один, так і інший мають бути готові понести й одержати певні витрати та прибуток від використання товару на відповідній технологічній стадії.
У зв’язку з цим для економічного суб’єкта стає вигідним придбання товарів із високим ступенем технологічної переробки для зменшення екодеструктивних ефектів споживання й утилізації. Навіть якщо продукт і вироблений експортером із дотриманням екологічних норм, його використання імпортером може мати досить негативний вплив на довкілля.
Основними рекомендаціями щодо підвищення еколого-економічної ефективності торгово-виробничої діяльності суб’єкта господарювання можуть бути такі:

  1. диференціація товару за якістю та номенклатурою з відповідною диверсифікацією цін;
  2. модернізація основного технологічного обладнання;
  3. удосконалення структури управління виробництвом, постачанням і збутом;
  4. синхронізація в часі обсягів виробництва продукції з обсягом попиту, що постійно змінюється в часі протягом року; останнє особливо важливо через швидке падіння кондиції товарів (зменшення їх споживчих та екологічних характеристик);
  5. поширення та поглиблення функцій трейдерів із метою еколого-економічного удосконалення схем споживання.
 

Оставить комментарий