Формування торговельних механізмів екологічного захисту | Спостереження та контроль стану довкілля

Экология и здоровье

Категорія: Спостереження та контроль стану довкілля

Формування торговельних механізмів екологічного захисту

Автор: Редактор

Важливе місце в концепції формування торговельних механізмів екологічного захисту належить управлінським стратегіям регулювання торговельних процесів. Саме на цьому етапі, гармонійно поєднавши інституційні основи й економічні інструменти регулювання, можна сформувати цілісну систему екологічного захисту на різних рівнях. Така система має поєднувати чотири рівні (рис. 12.4).

На кожному з цих рівнів у розпорядженні економічного суб’єкта знаходиться набір інструментів торговельних механізмів екологічного захисту обмежуючого й регулюючого характеру. Ефективність їх використання визначається цілями та завданнями, що ставить перед собою економічний суб’єкт, а також економічною ситуацією. Тому для вирішення своїх завдань економічний суб’єкт має чітко визначити: а) цілі впливу; б) можливі інструменти впливу; в) сферу використання.
Економічний суб’єкт є центральним елементом у системі відносин «фактори виробництва–економічний суб’єкт–торгівля». Він впливає не тільки на характер виробничо-господарських відносин усередині системи, але й формує екологічний ареал як у самій системі, так і за її межами.
Для найбільш ефективного використання економічним суб’єктом механізмів та інструментів екологічного захисту необхідно докладно проаналізувати взаємозв’язки в системі «фактори виробництва–економічний суб’єкт–торгівля».
По-перше, це досягнутий рівень економічного розвитку у виробничій сфері, що визначається:

  1. ресурсоємністю технології й окремих виробничих процесів. Першочергового значення в сучасних економічних умовах набувають високотехнологічні та наукоємні технології, оскільки саме вони можуть гарантувати конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку;
  2. якістю сировинної бази та станом основних факторів виробництва, їх комбінація визначає кінцевий результат діяльності економічного суб’єкта. Відносні переваги володіння природними ресурсами змінились перевагами тих, хто їх може придбати й ефективно переробити.

По-друге, це здатність економічного суб’єкта ефективно використовувати ресурси, що залучаються для виготовлення продукту. Виробництво та споживання в багатьох країнах вирішальним чином залежать від того, чи зможуть вони забезпечити імпорт сировини і енергоносіїв. В умовах лібералізації ринкової системи ресурси розподіляються відповідно до рівня прибутковості й економічного потенціалу.
По-третє, це стан інтерфейсної сфери – сфери здіснення торговельних операцій (як сполучної ланки між виробником продукції і споживачем). Компонентами інтерфейсної сфери є торгівля, транспортування сировини/продукції та зберігання сировини/продукції.
Принципову схему врахування екологічних факторів під час створення механізму розподілу прибутку й витрат за стадіями виробництва та споживання продукції представлено на рис. 12.5.

При цьому додатні (позитивні) та від’ємні (негативні) складові, що враховують прибутки (П) та збитки/шкоду (Ш) на всіх стадіях виробництва та споживання продукції, можуть бути визначені за формулами:

де ПS – додатна (позитивна) складова механізму розподілу прибутку та витрат за стадіями виробництва та споживання продукції;
Пд., Ппер., Пт., ПЕ, Псп., Пв. – прибуток, отриманий від використання продукту на відповідній стадії виробництва та споживання продукції, а саме: видобутку корисних копалин, переробки сировини, виробництва технологій, експлуатації технологій та устаткування, споживання товарів і послуг, утилізації й переробки відходів:

де ШS – від’ємна (негативна) складова механізму розподілу прибутку й витрат за стадіями виробництва та споживання продукції;
ШД, Шпер., Шт., ШЕ, Шсп., Шв. – шкода (екологічні збитки), отримана від використання продукту на відповідній стадії виробництва та споживання продукції, а саме: видобутку корисних копалин, переробки сировини, виробництва технологій, експлуатації технологій та устаткування, споживання товарів і послуг, утилізації та переробки відходів.
Під час визначення ціни на предмети торговельного обміну з урахуванням еколого-економічних факторів можна використовувати принципову формулу (у грошовому еквіваленті):

де Св. – собівартість товару сторони, що продає;
Шв. – шкода (екологічні збитки), пов’язана з виробництвом товару для сторони, що продає;
Пв. – прибуток від виробництва товару сторони, що продає;
Ц – ціна на предмет торгового обміну;
Есп. – ефект від споживання товару стороною, що купує.
Для забезпечення еквівалентності торгового обміну з урахуванням еколого-економічних збитків може бути використано комплекс економічних інструментів, який, впливаючи на економічні інтереси виробника або споживача, здійснював би функції екологічного регулювання та сприяв екологізації народного господарства.
Таким чином, у сфері обміну формується більшість ключових економічних категорій, що визначають характер економічних відносин: вартість, збитки, витрати, ціна, дохід, прибуток. Торгівля є своєрідним посередником у глобальній економіці: з одного боку, вона забезпечує економічне зростання, з іншого – виступає ефективним інструментом забезпечення глобальної екологічної безпеки. Існуюча система торгівлі повинна базуватися на безпечних способах отримання доходів, прагнучи до дисциплінованості у світових торговельних відносинах.

Екологізація торгівлі можлива за умов використання системи економічних інструментів екологічного захисту довкілля. Під час вибору напрямів ефективного використання системи економічних інструментів екологічного захисту довкілля необхідно керуватись екологічними функціями торгівлі, а під час проведення торгових операцій – враховувати еколого-економічні фактории, визначаючи ціни на предмети торгового обміну: додатні та від’ємні складові, що враховують прибутки та збитки за всіма стадіями виробництва та споживання продукції. За дотримання цих умов базовим інструментом торговельних механізмів має стати всебічно обґрунтована ціна, яка б ураховувала як виробничі, так і споживчі чинники, включаючи екологічні характеристики товару.

Впровадження у практику господарювання торговельних механізмів екологічного захисту має сприяти інтеграції національних економік у сучасну систему світогосподарських зв’язків, а торгівля здатна забезпечити стратегічний напрям – розробку та впровадження екологічно чистих видів економічної діяльності.

 

Оставить комментарий