Зміст, функції та форми торговельних операцій у контексті екологічної безпеки | Спостереження та контроль стану довкілля

Экология и здоровье

Категорія: Спостереження та контроль стану довкілля

Зміст, функції та форми торговельних операцій у контексті екологічної безпеки

Автор: Редактор

Зазначені вище передумови дозволяють визначити екологічні функції торгівлі в управлінні природним середовищем (табл. 12.1), а також пріоритетні напрями відтворення еколого-економічних ефектів торгівлі (рис. 12.1).
Таблиця 12.1
Основні екологічні функції торгівлі


Назва

Зміст функції

Обмежувальна

Контроль торгових потоків дає змогу активно впливати на обмеження потоків екологічно несприятливих товарів і послуг

Регулювальна

Дозволяє встановити розумне співвідношення в застосуванні принципів «забруднювач платить «–» споживач платить «–» суспільство платить» та сприяє встановленню адресності й відповідальності

Розподільна

Надає можливість запровадження принципу еквівалентності й перерозподілу ефектів (прибутку) і витрат, включаючи екологічні

Компенсаційна

Через торгівлю вилучаються екологічні податки та відшкодовуються екологічні витрати

Стимулювальна

За посередництвом торгівлі формується попит у споживачів на екологічно сприятливі товари та послуги

Підтримувальна

Завдяки процесам торгівлі сторони можуть підтримувати екобаланс і зберігати довкілля шляхом використання альтернативних джерел енергії, запроваджуючи передові технології розведення сільськогосподарських культур та обробітку ґрунтів і та ін.

Інформаційна

За посередництвом торгівлі споживачі товарів можуть бути інформовані про правильний вибір і вживання товарів (або відмову від них)

Одним із шляхів інтенсифікації економічного розвитку й поліпшення екологічного стану економічних систем і навколишнього природного середовища є впровадження у практику господарювання торговельних механізмів екологічного захисту. Як свідчить світова торговельна практика, такі механізми є досить дієвими за умови створення належного економічного, інституційного, фінансового та правового забезпечення.


Рис. 12.1. Напрями відтворення еколого-економічних ефектів торгівлі
В умовах української економіки торговельні механізми мають значний потенціал для екологізації народного господарства: саме зараз, в умовах формування системи нових економічних відносин між суб’єктами господарювання існують необхідні передумови запровадження торговельних механізмів екологічного захисту. Найбільш перспективними напрямами використання процесів торгівлі як засобів екологічного захисту можуть бути визнані такі:

  1. урахування екологічних витрат під час досягнення еквівалентності у процесах обміну;
  2. формування структури експортно/імпортних потоків через систему методів тарифного та нетарифного регулювання.

Торговельні механізми – це комплекс взаємопов’язаних засобів (методів, заходів, важелів) впливу на фінансовий стан економічних суб’єктів, в основі яких лежать результати торговельних операцій.
Торговельні інструменти екологічного регулювання – це засоби впливу на товаропотоки країни (території) шляхом застосування методів прямого регулювання, економічного стимулювання та створення соціальної орієнтації споживачів з метою екологічної трансформації економіки країни (території) та окремих господарчих ланок.
Враховуючи той факт, що охорона довкілля стала ключовим моментом у розвитку багатьох національних економік, а показники екологічної ефективності виробництва і споживання ввійшли до складу основних характеристик товарів/послуг, стратегія конкурентоспроможності національної економіки може трансформуватися. До її складу, поряд із чотирма класичними детермінантами, які відокремив М. Портер, доцільно долучити ще одну – «екологічну детермінанту» (рис. 12.2).

Рис. 12.2. Екологічно безпечна стратегія конкурентних переваг
Успішна реалізація стратегії конкурентоспроможності залежатиме від повноти використання товаровиробниками їхніх конкурентних переваг.
Забезпеченість факторами виробництва. Вирішальна роль належить науково-технічному й виробничому потенціалу, наукоємним галузям, розвинутій інфраструктурі промислових економічних районів. Перевага надається висококваліфікованій робочій силі, високотехнологічним галузям виробництва товарів/послуг.
Параметри внутрішнього попиту. Саме зростання внутрішнього попиту впливає не тільки на ситуацію на внутрішньому ринку, а й на динаміку експортно-імпортних операцій. Внутрішній попит, у свою чергу, стимулює інновації й поліпшення якості продукції.
Наявність конкурентоспроможних галузей-постачальників. Високий ступінь ресурсоємності виробництва, з одного боку, й монополізованість ринку постачання ресурсів – з іншого, – ось ті чинники, які негативно впливають на ефективність використання ресурсів у процесі виробництва, у тому числі природних. Лібералізація економічних відносин у цій сфері діяльності може певною мірою виправити становище.
Особливості національної стратегії. Економічне зростання, як правило, створює сприятливі передумови для пом’якшення митної політики: зниження тарифів; зміни митних процедур, процедур стандартизації й сертифікації продукції відповідно до міжнародних стандартів та правил; забезпечення конкуренції через відмову від дискримінаційного протекціонізму, зокрема, субсидування експорту й обмеження імпорту; зменшення ролі держави в регулюванні економіки.
Забезпечення екологічної безпеки досягається завдяки урахуванню екологічних інтересів у всіх сферах виробничої та невиробничої діяльності, реалізації широкого кола екологічних, економічних, політичних, технічних, інституційних, інших заходів.
Удосконалення взаємозв’язків, що виникають у системі «торгівля–суб’єкт господарювання–довкілля», можливе на основі принципів екологічного захисту через торговельні механізми (табл. 12.2).
Таблиця 12.2
Принципи екологічного захисту
відповідно до торговельних механізмів


Принцип

Зміст

Адекватності

Адекватне врахування еколого-економічних результатів у торговельних операціях.
Відповідність багатосторонніх заходів, які приймаються у сфері охорони довкілля, положенням ГАТТ/СОТ.
Урахування взаємозв’язків між торгівлею й довкіллям у контексті стійкого розвитку

Заохочення

Сприяння широкому діалогу між представниками торговельних об’єднань (союзів) та екологічних організацій.
Участь країн, що розвиваються, у багатосторонніх механізмах справедливого вирішення торговельних суперечок у рамках СОТ

Забезпечення

Дотримання міжнародних зобов’язань у випадках, коли застосовуються торговельні заходи, пов’язані з охороною навколишнього середовища.

Забезпечення

Урахування особливих чинників, що впливають на політику у сфері охорони довкілля й торгівлі у країнах, що розвиваються, під час впровадження природоохоронних норм і застосування заходів у сфері торгівлі (так, наприклад, норми, які діють у більшості розвинених країн, можуть не підходити для країн, що розвиваються, або мати для них невиправдано високі соціальні витрати).
Розробка та впровадження екологічної політики як відповідної правової й організаційної основи для задоволення нових потреб в охороні довкілля, що можуть виникнути в результаті змін у сфері виробництва і напрямів торгівлі

Інтеграції

Участь громадськості у формуванні, узгодженні та провадженні торговельної політики як один із шляхів підвищення відкритості в умовах конкретної держави

Інтеграції

Спільна участь виробника, споживача та трейдера в розробці (оптимізації) схем використання (споживання) кінцевого продукту

Регулювання

Усування суперечностей між тенденціями торгівлі та проблемами навколишнього середовища методами, які б дозволяли уникнути вжиття жорстких екологічних заходів, що можуть спричинити запровадження необґрунтованих торговельних обмежень

Обмеження

Уникання торговельних обмежень як засобу компенсації різниці у витратах, обумовлених розбіжностями у природоохоронних нормах і положеннях.
Уникання запровадження односторонніх заходів із вирішення екологічних проблем без урахування інтересів країни-імпортера (принцип недискримінації; принцип найменшого обмеження; принцип прозорості під час прийняття торговельних заходів, пов’язаних з охороною довкілля; принцип інформованості та ін.).
Екологічні положення або норми екологічного захисту не повинні служити приводом для безпідставної або необґрунтованої торговельної дискримінації чи запровадження торговельних обмежень

У міжнародній практиці в якості економічних інструментів регулювання торговельних процесів з урахуванням екологічного чинника широкого використовуються прямі й опосередковані (непрямі) методи регулювання, а також їх комбінації (рис. 12.3).
Таким чином, дослідження економічної природи екодеструктивних процесів у торговельній діяльності дозволяє відзначити сучасну тенденцію у взаємодії «торгівля–охорона довкілля»: сфера розв’язання екологічних суперечностей у зазначеному механізмі поступово зміщується від міжнародного рівня до регіонального (територіального), на якому більш повно враховуються виробничо-господарські інтереси окремого економічного суб’єкта (підприємства, об’єднання, території тощо).

 

Оставить комментарий