Торгівля як інструмент екологічного захисту | Спостереження та контроль стану довкілля

Экология и здоровье

Категорія: Спостереження та контроль стану довкілля

Торгівля як інструмент екологічного захисту

Автор: Редактор

У регулюванні впливу на екосистеми не останню роль відіграє торгівля. Однак до недавнього часу процеси торговельного обміну та проблеми збереження довкілля розглядалися відокремлено один від одного, так, немов між ними зовсім не було функціонального зв’язку. Разом з тим об’єктивні процеси трансформації та розвитку суспільно-економічних відносин свідчать про те, що торговельні процеси відіграють активну роль економічного регулятора, у тому числі й у сфері екологічної діяльності (як у межах національних економік, так і на рівні міжнародних відносин). До цього слід додати, що й самі процеси торгівлі спричиняють істотний вплив на довкілля.
Коли розміри екологічних збитків від торговельно-економічної діяльності досягли таких масштабів, що їх далі неможливо було ігнорувати, прибічники вільної торгівлі запропонували розглядати навколишнє середовище як будь-яке інше благо. Однак для того, щоб механізми вільної торгівлі могли ефективно запобігати екологічним збиткам, сприяючи загальному економічному зростанню, необхідне дотримання цілої низки умов, наприклад:
1) рухаючись шляхом економічного зростання, яке базується на збільшенні фізичних обсягів виробництва продукції, слід усвідомлювати, що для підтримання стану довкілля на нинішньому рівні, не кажучи вже про його поліпшення, потрібне деяке додаткове втручання в механізм дії вільної торгівлі;
2) для того, щоб економічне зростання благотворно впливало на стан навколишнього середовища, необхідно не тільки продукувати ресурси, які можуть бути на це витрачені, але й дійсно спрямовувати їх саме на ці заходи.
Так, досвід міжнародного економічного розвитку свідчить: у країнах зі зростаючою економікою спостерігається погіршення екологічних показників, оскільки розподіл ресурсів відбувається не на користь збереження якості довкілля. Таким чином, хоча вільна торгівля теоретично й створює можливості для покращання стану довкілля, на практиці це досить-таки важко здійснити з тієї причини, що за правилами міжнародної торгівлі країнам дозволяється вимагати від національного виробника дотримання норм охорони довкілля й не дозволяється захищати його від іноземних конкурентів, які таких норм не дотримуються. Як наслідок, реалізувати на практиці екологічну політику зможуть тільки найбільш сильні в економічному відношенні виробники та країни.
Вважається, що суперечності, які виникають у системі відносин «торгівля – навколишнє середовище» можуть бути до певної міри розв’язані за допомогою таких трьох основних підходів:

      • виховально-переконуючий – ґрунтується на принципі: робити те, що корисно для навколишнього природного середовища, навіть якщо такі дії не вигідні для економічного суб’єкта;
      • заборонно-штрафний – ґрунтується на використанні різного роду економічних санкцій, платежів за забруднення, штрафів, податків тощо;
      • економічний – містить два важливих компоненти: по-перше, систему пільг і кредитів на екологоорієнтовану діяльність; по-друге, принцип вигідності, тобто підвищення конкурентоспроможності за рахунок поліпшення якості, і, перш за все, екологічних властивостей продукції.

Існує декілька підходів, де для таких цілей пропонується використовувати, наприклад, каральні податки й компенсаційне мито, а також такі заходи, як аналіз життєвого циклу товару та виявлення нерівності у витратах на запобігання забрудненню довкілля в різних країнах.
Як свідчить міжнародна економічна практика й дослідження із зазначеної проблематики, можна чітко відокремити такі стратегічні напрями взаємодії в механізмі «торгівля–навколишнє середовище»:

      • внутрішні норми з охорони довкілля підвищують або зменшують конкурентоспроможність продукції на ринку (якщо країна-виробник ці норми впровадила в економічну практику) (детермінанта конкурентоспроможності);
      • зняття торговельних бар’єрів знизить або підвищить рівень економічного благополуччя системи, що відмовилася від практики використання торговельних бар’єрів як механізмів захисту довкілля (детермінанта лібералізації торгівлі);
      • поєднання торговельної політики й політики з охорони довкілля знизить або підвищить існуючі сьогодні рівні благополуччя в розвинених країнах (детермінанта взаємообумовленості).

Таким чином, різноманітні теоретичні та практичні моделі оцінки впливу торгівлі на навколишнє середовище, що використовуються в економіці природокористування, економічно ґрунтуються на таких важливих моментах:
По-перше, у таких моделях завжди повинні враховуватися окремі переваги, які формуються у споживачів щодо окремих товарів, що впливають на їх благополуччя. Останнє, у свою чергу, формує підходи до природоохоронної політики. Ці процеси відбуваються саме у сфері торговельного обміну продуктами/товарами між окремими економічними суб’єктами і/чи територіями.
По-друге, у всіх моделях зовнішні ефекти охорони довкілля виникають із взаємодії суб’єктів різних рівнів: економічна діяльність на одній території спричиняє вплив на інші види діяльності на цій території, а також на діяльність поза нею. Інтенсивність такого впливу, як і сам механізм передачі його, мають важливе значення як для території, так і для економічного суб’єкта.
По-третє, для впливу торговельних процесів на політику охорони довкілля повинні застосовуватися такі механізми, які б ураховували всі особливості й аспекти торговельно-економічних схем, що використовуються в різних країнах. Універсальними критеріями, за якими можна оцінити ефективність впровадження та використання торговельних механізмів екологічного захисту, є ціна, дохід, обсяги продажів, конкурентоспроможність товару.
У глобальній економічній системі торговельні відносини між державами є домінуючими. Проблеми світової торгівлі посідають провідне місце в міжнародних переговорах (відбуваються практично щорічно Раунди Світової організації торгівлі (СОТ), конференції й наради інших міжнародних організацій). Не даремно на Конференції ООН з торгівлі й розвитку «ЮНКТАД-X» 1 торгівля була визначена як основотворчий чинник у створенні «нового економічного порядку».
Аналіз соціально-екологічних передумов впливу торговельних операцій на стан природних факторів дозволяє сформулювати такі основні передумови використання торгівлі в механізмі захисту навколишнього природного середовища:
1. Торгівля є рушійною силою будь-якої ринкової економіки, і переважна частина країн світу використовує саме цю економічну модель. «Ринок» означає «торгівля». Таким чином, торгівля є основою трьох головних взаємопов’язаних економічних процесів, що постійно здійснюються в суспільстві: ринку товарів, ринку капіталу та ринку праці.
2. У торгівлі починаються й закінчуються великі та малі цикли економічних процесів:

  • гроші®товар®гроші;
  • обмін®виробництво®розподіл®споживання®обмін;
  • інвестиції®наука®створення підприємств (технологій)®виробництво товарів®продаж®інвестиції.

3. Торгівля, напевно, єдина зі сфер міжнародного людського спілкування, що має універсальну мову, єдину та зрозумілу для всіх націй і верств населення (сукупність економічних термінів). З цієї точки зору торгівля є найбільш зручним засобом міжнародного спілкування.
4. Торгівля є найбільш демократичним засобом управління. Вона ґрунтується на добровільному характері учасників процесу й дозволяє кожному громадянину брати участь у процесі прийняття управлінського рішення, віддаючи свій грошовий голос за певний напрям економічних процесів.

Зв’язок торговельних процесів з екологічною безпекою економічного суб’єкта будь-якого рівня (підприємства, галузевого об’єднання, території, національної економіки, транснаціонального утворення) обумовлюють кілька суттєвих моментів: 1) саме через торгівлю економічні суб’єкти залучають всі необхідні фактори організації виробництва; 2) через торгівлю будь-який економічний суб’єкт реалізує результати своєї економічної діяльності, тобто продукцію; 3) торгівля сама є джерелом екодеструктивної діяльності; 4) торгівля пов’язує окремі економічні суб’єкти в єдину економічну систему; 5) у торгівлі починає «розкручуватися» попит на будь-який товар і формуються ціни на нього; 6) торгівля екологічно спрямованими товарами та послугами може стати потужним напрямом підвищення економічного потенціалу в межах даного суб’єкта. Це створює підґрунтя для розв’язання як соціально-економічних, так і екологічних проблем.

 

Оставить комментарий