Впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві | Спостереження та контроль стану довкілля

Экология и здоровье

Категорія: Спостереження та контроль стану довкілля

Впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві

Автор: Редактор

Міжнародні стандарти серії ISO 14000, на відміну від інших природоохоронних стандартів, орієнтовані не тільки на кількісні параметри й технології, а й на створення на підприємстві СЕМ, що є невід’ємною частиною системи загального управління підприємством.
Розробка та впровадження СЕМ дає підприємству, у першу чергу, скорочення споживання на одиницю продукції сировини, води, енергії. До інших переваг, що одержує підприємство, можна віднести також економію на витратах, поліпшення якості продукції й виробничих процесів, забезпечення безперебійності виробництва. Слід також зазначити, зменшення обсягу довгострокових зобов’язань підприємства щодо ліквідації збитку, нанесеного навколишньому середовищу, поліпшення умов праці, що веде до посилення мотивації персоналу, й, звичайно ж, поліпшення іміджу підприємства. Графічне зображення моделі системи екологічного менеджменту подано на рис. 11.5.
Ядром СЕМ є програма – комплексний документ, що описує організацію діяльності підприємства в галузі екологічного менеджменту, а також конкретні заходи й дії з її реалізації, розроблені відповідно до екологічної політики, цілей і завдань. Під час розробки програм екологічного менеджменту підприємства керуються принципом послідовного поліпшення, тобто досягнення кращих показників у всіх екологічних аспектах діяльності підприємства, там, де це практично можливо. При СЕМ послідовне поліпшення необхідно демонструвати, доводити зацікавленим сторонам: державним органам, громадськості, партнерам, інвесторам, конкурентам.
Система екологічного менеджменту на підприємстві є природним продовженням контролю якості продукції та послуг. Раніше «стимулом» для компаній, включаючи постачальників, партнерів, була наявність сертифікованих систем контролю якості. Ті ж тенденції вже спостерігаються й щодо СЕМ. Сертифікована СЕМ означає високу якість природоохоронної діяльності. СЕМ може сприяти розширенню інноваційного процесу у сфері охорони навколишнього середовища.
Систему екоменеджменту слід розглядати як процес, що дозволяє краще систематизувати пріоритети та проекти, а також ідентифікувати проблеми й можливі негативні впливи ще до їх прояву. СЕМ може сприяти зниженню плинності кадрів, удосконаленню системи добору нових співробітників, поліпшенню умов роботи, а також створенню кращого образу компанії в очах клієнтів, постачальників, кредиторів, сусідів і регулювальних органів.
Під час розробки та впровадження СЕМ, звичайно, враховується ряд моментів:

  • робочий час співробітників (трудові витрати);
  • навчання (як силами підприємства, так і з залученням фахівців з інших організацій);
  • плата за сертифікацію та зовнішню перевірку відповідності вимогам;
  • реєстраційний внесок;
  • організаційні й офісні витрати (папір, ПК, електронні носії, допоміжне устаткування);
  • публікація положень екологічної політики організації та звітів про екологічну діяльність (тільки для СЕМА*).

Під час оцінки витрат не існує стандартних правил для попереднього аналізу витрат на впровадження СЕМ, але відомі загальноприйняті фактори, що впливають на витрати під час впровадження, а саме:

  • розмір підприємства;
  • розмір підрозділу, обраного для сертифікації;
  • сфера діяльності підприємства;
  • рівень розвитку інфраструктури підприємства, а також рівень його підрозділів, що займаються природоохоронною діяльністю та відповідають за впровадження й експлуатацію СЕМ;
  • наявність сертифіката за ISO 9000;
  • ефективність процесу впровадження.

Час, необхідний для впровадження СЕМ й підготовки до сертифікації, планується відповідно до кількості робочих днів, необхідних для впровадження й обслуговування СЕМ, а також рівня робочої групи, відповідальної за впровадження та експлуатацію системи. Практичний досвід показує, що на розробку та впровадження, звичайно, потрібно 12–18 місяців за умови повної підтримки з боку керівництва підприємства і розуміння важливості та необхідності з боку всього колективу.
Показник ефективності СЕМ – специфічний індикатор, що відбиває ефективність і результативність упровадження, функціонування й розвитку СЕМ, які виявляються в характері діяльності організації. Не вдаючись у деталі, відзначимо, що відносна зміна кількості звернень громадян зі скаргами на порушення підприємством установлених нормативів або, навпаки, зростання активності співробітників, які беруть участь у виробленні пропозицій щодо поліпшення екологічної діяльності організації, належать до категорії показників ефективності СЕМ.
Показник функціонування основних і допоміжних виробничих процесів – специфічний індикатор, що відбиває інформацію про реальні екологічні параметри виробничих процесів. Поряд із такими досить поширеними в Україні показниками, як маса викидів забруднюючих речовин в атмосферу, скидання їх у водні об’єкти й обсяги розміщення відходів, підприємства використовують внутрішні кількісні показники планування діяльності у сфері екологічного менеджменту. Серед них слід зазначити такі: питоме споживання надзвичайно небезпечних і високонебезпечних речовин; питомі обсяги матеріалів і реагентів, що рециклюються; питомі викиди і скиди забруднюючих речовин; питоме утворення відходів і їх накопичення на території промислового майданчика й ін.
Нарешті, у тих випадках, коли це можливо, організації використовують під час розробки й оцінки виконання програм екологічного менеджменту показники стану навколишнього середовища, що відбивають місцеві, регіональні або глобальні особливості стану навколишнього середовища.
Як видно, практично всі показники, що застосовуються в системах екологічного менеджменту, так чи інакше пов’язані з нормативами гранично допустимого впливу й нормативами стану навколишнього середовища. Справді, навіть скарги жителів на порушення, допущені підприємствами, ґрунтуються на уявленнях людей про те, до якого ступеня вплив економічних суб’єктів може позначатися на стані природного середовища. Під час планування показників, що відбивають функціонування виробничих процесів, до уваги беруться: повнота використання ресурсів (пов’язана з обмеженням їх вилучення); втрати; типові процедури, наприклад, поводження з небезпечними речовинами й матеріалами.
Оцінка виконання програм, дієвості заходів, спрямованих на зниження антропогенного впливу, має на меті організацію систематичних спостережень за зміною певних показників. Найбільш бажані ті ситуації, у яких показники є вимірними (в широкому значенні), верифікуються не тільки для самого підприємства, але й для інших зацікавлених сторін. Тому ідентифікація екологічних аспектів, планування діяльності, вибір показників, їх обговорення, узгодження позицій суб’єктів господарювання, державних органів, громадських організацій являють собою один з основних етапів розвитку СЕМ.
Під час розробки програм екологічного менеджменту, розподілі обов’язків між підприємствами, державними органами та громадськими організаціями щодо виробничого, державного й суспільного екологічного моніторингу загальні, сумарні й окремі показники якості природних і складу стічних вод можуть бути використані як окремі і маркерні параметри, що відбивають стан водних систем та особливості антропогенного впливу на водозбір.
Глобальний ринок і конкуренція під час продажу товарів і послуг обумовлюють необхідність для більшості компаній засвоювати нові методи управління виробництвом і якістю. На даний час сертифікація за стандартами ISO 9001 визначає стандарт високої якості, що заміняє періодичні аудити постачальника з боку замовника. Сертифікація за стандартами забезпечення якості ISO 9000 фактично в усьому світі стала запорукою конкурентоспроможності в бізнесі. З виходом нової серії міжнародних стандартів ISO 14000 у 1996 р. з’явилася необхідність їх інтеграції з ISO 9000.
Інтегрована система може бути охарактеризована як система управління виробництвом, орієнтована на виготовлення якісної продукції (послуг), за умови виконання вимог екологічних нормативів і законодавства. Інтеграція систем забезпечує єдиний підхід до їх розробки та впровадження, а також проведення аудитів, що обумовлює зниження трудових і матеріальних витрат підприємства. Значна кількість зарубіжних та українських підприємств мають уже цю інтегровану систему.
ISO 14000: світовий досвід і перспективи застосування в Україні. Україна з 1993 р. (час вступу до ISO) бере участь у роботі всіх Технічних комітетів (Technical Committees) зі стандартизації в галузі охорони довкілля: з якості повітря, ґрунтів. Але найбільшу увагу Українські фахівці приділяють роботі в новоствореному ISO/TC 207, який розробляє стандарти з управління навколишнім середовищем, що можуть широко застосовуватися в різних сферах бізнесу.
При цьому вже зараз країни, що розвиваються, стурбовані тим, що екологічні стандарти можуть виявитися перешкодою в торгівлі, тоді як промислово розвинені країни активно впроваджують стандарти ISO серії 14000 на системи управління довкіллям.
Саме з метою підготовки українських підприємств до жорстких правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність сертифікованої системи управління довкіллям може стати невід’ємною частиною вимог стратегічних партнерів України до українських товарів, Держстандарт України першим серед країн СНД підготував для прямого впровадження міжнародні стандарти ISO 14001, 14004, 14010, 14011, 14012, які встановлюють загальні правила управління довкіллям, принципи й процедури екологічного аудиту та кваліфікаційні критерії для аудиторів з екології. Ці нормативні документи мають статус добровільних.
Стандарти серії 9000 регламентують лише мінімальні вимоги до систем якості, що діють на підприємствах, і не враховують факт впливу на природне середовище наслідків діяльності підприємств.
За визначенням MC ISO 14001, «система управління якістю навколишнього середовища – частина загальної системи управління, яка охоплює організаційну структуру, діяльність щодо планування, розподіл відповідальності, практичну роботу, процедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, досягнення цілей, оцінки досягнутого в рамках реалізації екологічної політики». Тому на підприємствах промислово розвинених країн уже впроваджують так звані комплексні системи загальнофірмового управління. У цих системах управління якістю тісно пов’язане із заходами щодо охорони довкілля, а також з управлінням фінансами та ресурсами.
В Україні питанню поводження з відходами, їх класифікації приділяється велика увага. Проект Закону України «Про відходи», поданий Мінекобезпеки до Кабінету Міністрів України, побудований з урахуванням каталогу відходів Європейського Союзу, відповідно до якого Держстандарт затвердив (вперше у країнах СНД) державний класифікатор відходів, розроблений ДНДІ «Система» (м. Львів).
Але законодавче вирішення в Україні питання утилізації упаковки на базі європейського законодавства потребує додаткового вивчення. У пригоді може стати досвід розвинених країн, що давно працюють в умовах ринкової економіки.
Переробляти відходи – це добре, ще краще їх уникати. Така провідна думка діючого в Німеччині з жовтня 1996 р. Закону про економічний цикл. Закон ставить чіткі вимоги: той, хто виробляє, має нести відповідальність за зменшення, подальшу переробку або екологічно безпечну ліквідацію відходів, що виникають у процесі виробництва. Більше не діє колишній розподіл ролей, за яким міські комунальні служби мали знищувати відходи промисловості за рахунок громадян.
Новий закон визначає, що, насамперед, слід уникати відходів на виробництві. Якщо це можливо, вони мають бути використані матеріально або енергетично. І тільки за браком перших двох можливостей відходи дозволяється знищити, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу.
Виконання передбачених законом підходів, що одержали назву подвійної системи (збирання та переробка), вимагає від підприємств величезних витрат, тому німецькі підприємства створили недержавну фірму Dual Sistem Deutschlands, яка здійснює збирання, сортування й переробку сміття, що надходить із домашніх господарств. На тару й упаковку, що збираються, наноситься знак «Зелена точка». Уже понад 6 000 фірм, заощаджуючи кошти на створенні власних систем утилізації, подали заявки про приєднання до системи маркування «Зелена точка». Магазини, у свою чергу, з метою уникнення труднощів зі збиранням упаковки, у технічних умовах зазначають вимогу про постачання товарів в упаковці з таким маркуванням.
Аналогічні закони про утилізацію тари й упаковки прийняті у Франції, Бельгії та ряді інших країн, заходи щодо управління відходами здійснюють і в Японії.
У деяких країнах світу провадиться маркування екологічно чистої продукції, наприклад, у Німеччині це знак «Блакитний янгол», у Скандинавських країнах – «Білий лебідь», у Японії – «Еко-знак».
Зрозуміло, що виникають труднощі в торгівлі, коли виробник країни-експортера розглядає питання етикетування своєї продукції з позиції місцевих, а не міжнародних інтересів.
Питання про такі потенційні бар’єри в торгівлі турбують як стандартизаторів, так і виробників. Світова організація торгівлі, приділяючи велику увагу проблемі маркування екологічно чистої продукції як фактору усунення технічних бар’єрів у торгівлі, включила це питання до переліку основних тем для дослідження.
Міжнародна організація зі стандартизації розробила проект MC ISO 14024, що має об’єднати керівні принципи екомаркування та який був наданий Україні для розгляду. Цей документ передбачає єдиний підхід до аналізу технічної обґрунтованості екологічних заяв для забезпечення їх точності, технічної перевірки й достовірності.
На зовнішньому ринку сертифікат по ISO 14001 змінює позиції підприємства. Готуючись до вступу України до Світової організації торгівлі (COT), вітчизняні підприємства мають вживати заходи для підвищення своєї конкурентоспроможності. Сертифікат служитиме своєрідним підтвердженням відповідності підприємства вимогам ринку. Очевидно, що споживачі виберуть продукцію та послуги, що мають підтверджені й надійні природоохоронні показники протягом усього життєвого циклу. Привабливість компанії залежить також від її іміджу у сфері охорони навколишнього середовища, потенціалу в галузі СЕМ. Банки й інвестори почали віддавати належне підприємствам, що мають високі показники природоохоронної діяльності.
Усі великі транснаціональні компанії на міжнародних фондових біржах уже сьогодні піддаються перевіркам, метою яких є вивчення природоохоронних показників їх діяльності. Незабаром такі перевірки стануть реальністю й для дрібних і середніх компаній в Україні. Тому впровадження СЕМ є інвестицією в довгострокову життєздатність організації.


*СЕМА система екоменеджменту й аудиту
 

Оставить комментарий