Ринкові механізми регулювання природокористування | Спостереження та контроль стану довкілля

Экология и здоровье

Категорія: Спостереження та контроль стану довкілля

Ринкові механізми регулювання природокористування

Автор: Редактор

Засади економічного механізму забезпечення охорони навколишнього природного середовища зафіксовані в Х розділі Закону України «Про охорону навколишнього середовища». Перевага надається екологічному нормуванню, лімітуванню, ліцензуванню, експертизі, контролю, тобто забезпеченню виконання відповідних стандартів і норм примусом із боку держави, що не спонукає підприємства, установи й організації до здійснення природоохоронної діяльності.
На сучасному етапі розвитку економіки можна виділити такі елементи економічного механізму регулювання природоохоронної діяльності:

  1. плата за природокористування;
  2. система економічного стимулювання природоохоронної діяльності;
  3. плата за забруднення навколишнього середовища та розміщення відходів;
  4. створення ринку природних ресурсів;
  5. удосконалення системи ціноутворення з урахуванням екологічних факторів, особливо на продукцію природо експлуатуючих галузей народного господарства;
  6. створення екологічних фондів;
  7. екологічне програмування;
  8. торгівля ліцензіями;
  9. платежі за заставу;
  10. екологічне страхування.

Основною метою економічних механізмів природокористування та природоохоронної діяльності є:

  1. стимулювання шляхом впровадження еколого-економічних інструментів природокористувачів до зменшення шкідливого впливу на довкілля, раціонального та ощадливого використання природних ресурсів і зменшення енерго- і ресурсомісткості одиниці продукції;
  2. створення за рахунок коштів, отриманих від екологічних зборів і платежів, незалежного від державного та місцевих бюджетів джерела фінансування природоохоронних заходів і робіт.

Економічний механізм екологічного регулювання в Україні ґрунтується на концепції платності природокористування.
Система платежів за користування природними ресурсами включає в себе не тільки способи визначення розмірів плати, а також механізми її встановлення, вилучення й використання.
Розрізняють шість видів платежів за ресурсами:
1.  Платежі за право користування природними ресурсами.
2.  Плата за відтворення та охорону природних ресурсів.
3.  Рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів за якістю чи за місцем їх розташування стосовно ринку.
4.  Штрафні платежі за понаднормове використання природних ресурсів.
5.  Компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів із цільового використання або погіршення їхньої якості, спричинене діяльністю цих підприємств.
6.  Плата підприємств за використання середовища для розміщення відходів виробництва.
Плата за користування природними ресурсами повинна залежити від умов, які визначають попит і пропозицію на цей ресурс на конкретній території, і вилучатися у вигляді конкретного податку (збору) або плати за ліцензію, що дає таке право, чи у вигляді орендної плати.
Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального та спеціального використання. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами й надання відповідних дозволів.
У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам, організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів у формі ліцензій, зареєстрованих в установленому порядку за плату для здійснення виробничої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством – на пільгових умовах.
Ліцензія є документом, який засвідчує право її власника на використання природних ресурсів у визначених межах, з відповідно вказаною метою протягом встановленого строку під час додержання ним заздалегідь визначених вимог та умов.
Штраф – це покарання винного, а не відшкодування збитків, завданих природному середовищу. Суттєвим недоліком штрафних санкцій є також обмежений характер їхньої дії. Штраф платиться один раз, а порушення навколишнього природного середовища тривають.
Плата за відтворення (компенсацію) природного ресурсу повинна залежати від середовища утворюючої ролі й визначатися затратами на підтримання заданого рівня якості навколишнього природного середовища з урахуванням встановлених для даного регіону пріоритетів розвитку та фактора часу.
Платежі на відтворення й охорону природних ресурсів – це компенсація затрат природних ресурсів (вилучення) у процесі виробництва.
Критерієм для розрахунку платежів за забруднення є збитки від цього. Ці збитки проявляються рівночасно в моральному, соціальному, естетичному, натуральному, економічному аспектах. Здебільшого оцінюються економічні збитки.
Економічні збитки від шкідливого впливу на навколишнє середовище відходів виробництва – фактичні або можливі витрати на компенсацію цих утрат.
Забруднення навколишнього середовища призводить до виникнення двох видів витрат: на попередження впливу на забруднення середовища та на попередження впливу на забруднення середовища на них.
Економічні збитки величина комплексна. Найчастіше їх виражають сумою основних локальних збитків:
а) від погіршення здоров’я населення;
б) комунальному господарству;
в) сільському та лісовому господарствам;
г) промисловості.
Платежі від забруднення навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів виконують такі функції:

    1. перенесення економічного тягаря збитків, пов’язаних із забрудненням навколишнього природного середовища, на ті суб’єкти господарювання, що спричиняють ці збитки (вилучення частини прибутку, який отримано унаслідок експлуатації навколишнього середовища та компенсація збитків, що завдаються цією експлуатацією);
    2. узгодження розміру прибутків і фондів матеріального заохочення з ефективністю природоохоронної діяльності;
    3. спонукання підприємства до зниження збитків (відповідно, негативного техногенного навантаження на природне середовище) шляхом ефективного освоєння коштів на спорудження й обслуговування природоохоронних об’єктів, на придбання обладнання та приладів зі знешкодження забруднюючих речовин.

В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок:

      1. державного бюджету України та місцевих бюджетів;
      2. коштів підприємств, установ та організацій;
      3. позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища;
      4. добровільних внесків та інших коштів.

Нормативи плати за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їхнього географічного положення, поширення, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, можливості утилізації, відходів, умов переробки.

Економічні оцінки природних ресурсів і плата за природні ресурси часто збігаються, але це не означає, що вони є тотожними за економічним змістом. Більшість дослідників сходяться на думці, що показники економічної оцінки мають бути порівняльними, тобто давати змогу порівнювати різні джерела однойменних ресурсів і варіанти їх використання.

 

Оставить комментарий