Групи еколого-економічних інструментів | Спостереження та контроль стану довкілля

Экология и здоровье

Категорія: Спостереження та контроль стану довкілля

Групи еколого-економічних інструментів

Автор: Редактор

Економічні інструменти умовно можуть бути диференційовані на три взаємозалежні та взаємообумовлені групи: ціни за ресурси, економічні вигоди, перерозподільні платежі/виплати.
1. Ціни за ресурси. У широкому розумінні ціна – це кількість благ (зокрема, грошей, товарів, послуг), що має заплатити економічний суб’єкт за право використовувати певний товар (природний ресурс/благо, предмет, послугу) або володіти ним.
У контексті розглянутої екологічної тематики до умовної групи цін за ресурси можна віднести широкий спектр різних за формою економічних показників: ціна за сировину, матеріали, енергію; платежі за право користуватися землею, водою, лісом та іншими природними ресурсами; платежі за використання асиміляційного потенціалу екосистем (плата за забруднення); орендна плата за використання основних фондів (у тому числі природоохоронної спрямованості); ціна за трудові фактори (зарплата, нарахування на зарплату); ціна за використання фінансових ресурсів (облікова ставка національного банку, процентна ставка комерційних банків, виплати за позиками, ін.).
Звичайно, термін ціна передбачає питоме значення цього показника, тобто задане в розрахунку на одиницю використовуваного ресурсу. Це відповідає, зокрема, поняттю ставка. Однак застосовуються й інші форми цього показника, наприклад: тарифи за використання 1 м води; ставки платежів (зборів) за викиди в атмосферне повітря чи скидання у водойми 1 т шкідливих речовин; платежі за використання 1 га земель; платежі за використання природних ресурсів (зокрема, на геологорозвідувальні роботи) у процентних частках від товарної вартості використаної мінеральної сировини, ін.
Ще раз нагадаємо, що базою (нижньою межею) під час формування цін у ринковій економіці є витрати виробництва та продажу даного виду ресурсів. Верхня межа цін при достатній платоспроможності покупця обумовлена тією вигодою, яку сподівається отримати з даного товару споживач. Отже, такі два види економічних інструментів, як ціна за ресурс та економічна вигода (від використання блага), виявляються тісно пов’язаними: вигоди визначають верхню межу цін, а ціни (як ми переконаємося далі) обмежують обсяг економічних вигод.
Основна екологічна функція ціни за ресурс у системі товарно-грошових відносин – обмежувальна,адже обсяг коштів, за які споживач ресурсів (він же потенційний виробник інших ресурсів) може їх одержувати, завжди обмежений. Це лімітує можливості придбання ресурсів. Чим вищий рівень цін, тим менше вихідних ресурсів може бути придбано для здійснення господарської діяльності.
2. Економічні вигоди. Під економічною вигодою (від використання чи застосування будь-чого), звичайно, розуміють додатковий дохід (прибуток) чи одержання певних переваг, що можуть бути втілені в додатковий дохід (прибуток).
3. Перерозподільні платежі/виплати. Це система вилучення частини доходів в одних економічних суб’єктів із метою передачі іншим економічним суб’єктам.
Юридичний механізм перерозподілу може ґрунтуватися: на законодавчих актах (так, зокрема, функціонують системи оподаткування та платежів); формалізованих двосторонніх угодах (наприклад, між власником і орендарем землі, за що останній виплачує ренту); добровільній (однобічній) основі (зокрема, здійснюються спонсорські пожертвування на екологічні чи соціальні цілі).
Звичайно, система перерозподілу містить чотири основні елементи:

  • порядок вилучення доходів в економічних суб’єктів-донорів;
  • ставки вилучення доходів;
  • порядок передачі зібраних коштів економічним суб’єктам-реципієнтам;
  • ставки виплат реципієнтам.

Перерозподільні платежі/виплати можуть виконувати функції еколого-економічної та еколого-соціальної корекції. За допомогою перерозподільних механізмів можна задіяти два інші види економічних інструментів: ціни за ресурси та економічні вигоди.
Визначення економічних інструментів складається:

  • із впровадження у практику еколого-економічної політики фінансового стимулювання;
  • з надання більшої свободи дії природокористувачам;
  • із залучення державних і місцевих органів влади до процесу здійснення еколого-економічної політики;
  • з цілеспрямованого, прямого чи непрямого покращення екологічного стану;
  • з екологізації свідомості населення.

Спектр економічних інструментів можна умовно систематизувати так:
Перший тип – інструменти, що примушують природокористувачів дотримуватися природоохоронних вимог і прийняття природоохоронних заходів. До них належать нормативне регулювання, плата за ресурси й забруднення навколишнього середовища, а також штрафні санкції різних видів;
Другий тип – заходи, що спонукають природокористувачів до захисту природи. Сюди можна віднести системи різних пільг, переваг, за відповідних умов наданих природокористувачам як у фінансовій, так і в інших сферах, а також податкову систему;
Третій тип – економічні дії, що підтримують природокористувачів під час здійснення ними природоохоронних заходів. До них можна віднести різні субсидії, кредити, позики під низькі проценти, зниження або звільнення від податків, виплати зі спеціально створених фондів охорони природи та ін.

Весь перелік різних економічний дій складає в сукупності так званий економічний механізм природокористування.

 

Оставить комментарий