Економічний механізм та еколого-економічні інструменти | Спостереження та контроль стану довкілля

Экология и здоровье

Категорія: Спостереження та контроль стану довкілля

Економічний механізм та еколого-економічні інструменти

Автор: Редактор

Облік економічної цінності природи вимагає визначення, принаймні, вартісної оцінки трьох природних функцій: забезпечення природними ресурсами; асиміляція відходів і забруднень; забезпечення людей природними послугами, такими, як рекреація, естетичне задоволення та ін.
З погляду комплексності підходу до оцінки природи та спроб врахувати не тільки її прямі ресурсні, але й асиміляційні функції та природні послуги, найбільш перспективною є концепція загальної економічної цінності (вартості) – total economic value.
Величина загальної економічної цінності є сумою двох агрегованих показників – вартості використання (споживчої вартості) і вартості невикористання. Загальна економічна цінність розраховується за формулою:
,                                                                           (8.1)
де ЗЕВ – загальна економічна цінність (вартість);
     ВВ – вартість використання;
     ВН – вартість невикористання.
У свою чергу, вартість використання є сумою трьох доданків (пряма вартість використання, непряма вартість використання, вартість відкладеної альтернативи) і визначається за формулою:
,                                                            (8.2)
де ПВВ – пряма вартість використання;
     НВВ – непряма вартість використання;
     ВВА – вартість відкладеної альтернативи.
Часто вартість невикористання визначається величиною вартості існування, іноді в неї включається також вартість спадщини. У цілому цей показник відображає, насамперед, соціальні аспекти природи для суспільства.
Таким чином, величина загальної економічної цінності визначається за формулою:
,                                                   (8.3)
де ВІ – вартість існування.
У табл. 8.1 наведено приклади природних функцій і послуг, що враховуються в загальній економічній вартості.
Таблиця 8.1
Приклади природних функцій і послуг, що враховуються
в загальній економічній вартості


Категорії

Вартість прямого використання

Вартість непрямого використання

Вартість відкладеної альтернативи

Вартість невикористання (вартість існування)

Види користування, що добуваються

Види користування, що не добуваються

Загальні

Засоби існування, комерційне використання, ліки, місця відпочинку місцеперебування

Рекреація, освіта, наукові дослідження, транспорт

Круговорот речовин, регулювання клімату, охорона водозборів, санітарно функція

Потенційні прямі і непрямі види користування в майбутньому

Етична, культурна спадщина, надбання

Екосистеми (наприклад, водно-болотні угіддя)

Паливо, біологічні ресурси водойм, агросистеми

Спостереження за птахами, водний спорт, любительське рибальство

Боротьба з повенями, зміцнення берегів, захист зимівель птахів тощо

Можливість одержання товарів і послуг у майбутньому

Спостереження за мігруючими видами, захист шляхом обмеження доступу сторонніх

Види (наприклад, види дерев)

Деревина, паливо, плоди, корм, ліки, будівельні матеріали, технічна сировина

Селекційна робота, фармацевтичні, хімічні й біохімічні дослідження

Акумуляція вуглецю, фармацевтичні, хімічні й біохімічні дослідження

Відновлені ресурси лісу та послуги в майбутньому

Охорона лісів як місць відпочинку, для ритуальних цілей та ін.

Генетичне розмаїття (наприклад, сорти культурних рослин)

Продовольство

Селекція рослин

Еволюційна цінність

Перспективи поліпшення сортів

Забезпечення охорони генофонду

Найпростішими видами, з погляду прогнозування екологічних вигод, є ті, що отримують користувачі, тобто люди, які безпосередньо використовують відповідні блага й одержують від них пряму споживчу вартість (наприклад, урожаї сільськогосподарських культур, ліс, рекреація та туризм). Ще один вид вартості – цінність екологічних функцій таких, як захист ґрунту, регулювання клімату, фотосинтез, цикли харчування, засвоювання відходів та інші екологічні взаємодії. Вони являють собою непряму споживчу вартість; навіть, якщо люди в даний час не одержують від блага вигоду прямо чи побічно, вони можуть забажати зберегти можливість використання блага в майбутньому. Тут мова йде про вартість відкладеної альтернативи. Вона включає ліки, що можуть бути розроблені на основі рослин, які раніше не використовувалися, гени для рослинництва й біотехнології, замінники ресурсів, що виснажуються.
Люди можуть також оцінити й екологічні альтернативи (навіть якщо вони не одержують від них прямої чи непрямої користі або не розглядають їх як вартість наявності вибору). Вартість існування – це приклад неспоживчої вартості. Вона виникає в результаті простого задоволення незалежно від того, чи зможе дана людина коли-небудь одержати від цього пряму чи непряму вигоду. Вартість спадщини має аналогічне значення, хоча мотивом виступає бажання передати що-небудь своїм нащадкам.
Цінність прямого використання може включати використання біоресурсів зі споживання чи без споживання, наприклад, фотополювання, спостереження за тваринами, гніздування птахів тощо.
Пряма споживча вартість найбільшою мірою підходить для ринкової оцінки вартості, хоча існування додаткової вигоди для споживача означає, що під час використання лише цін і вигоди, звичайно, будуть заниженими.
Непрямі споживчі вартості також можуть оцінюватися з використанням ринкових методів, а також за допомогою опитувань населення з метою визначення готовності його плати.
Вартість існування, вартість спадщини може бути ефективно виявлена лише в результаті обстеження переваг населення (підхід «готовність платити»).
Економічна цінність природних територій, що охороняються, визначається на основі формули 8.3 та складається із прямої вартості використання, непрямої вартості використання, вартості відкладеної альтернативи та вартості існування.
Пряма вартість використання найкраще піддається економічній оцінці. Вона складається з оцінки вартості ресурсів і їхнього стійкого використання (використання, що не призводить до виснаження ресурсу в часі). Так, пряма вартість природних територій, що охороняються, складається з: вартості деревини (санітарні рубання); вартості побічних продуктів (грибів, ягід та ін.); вартості лікарських рослин; стійкого полювання й рибальства; рекреаційної діяльності та туризму.
Непряма вартість використання природних територій, що охороняються, – показник можливих вигод, який містить у собі: зв’язування вуглекислого газу (пом’якшення парникового ефекту); водорегулювальні функції (захист від повеней); запобігання ерозії ґрунтів; збереження здоров’я населення під час відпочинку на території, що охороняється. Вартість існування, як правило, не може бути оцінена за допомогою вартісних показників, що отримані шляхом ринкових цін, оскільки не існує якого-небудь ринку, який оцінює естетичні аспекти: цінність природи як така; естетична цінність природи для людини, борг зі збереження природи перед майбутніми поколіннями тощо. Її вартість існування можна оцінити такими методиками: суб’єктивних оцінок (готовність платити); гедоністичного ціноутворення; транспортно-шляхових витрат (визначення вартості чи тимчасових витрат на досягнення населенням пункту призначення).
Вартість відкладеної альтернативи пов’язана з консервацією біологічного ресурсу для можливого використання в майбутньому. У цьому випадку можлива вартість є скоректованою сумою прямої й непрямої вартості використання. Ця вартість тісно пов’язана з концепцією стійкого розвитку.
Оцінка природних територій, що охороняються на основі концепції загальної економічної цінності, може бути використана в економічному аналізі, де основним методом є аналіз витрат і вигод. Якщо пропозиція забезпечує вигоду, вона може бути затверджена, і різні проекти будуть ранжовані залежно від розміру чистої вигоди.
Як правило, існують альтернативні шляхи досягнення цілей того чи іншого проекту. Економісти повинні перевірити, чи всі можливі альтернативи були вивчені, та впевнитися, що обране рішення є найбільш рентабельним (тобто забезпечує найменш витратний спосіб для досягнення мети проекту). Ресурси, що використовуються в рамках того чи іншого проекту, мають альтернативне застосування, тобто вони можуть бути використані і для інших цілей, що також забезпечують позитивну норму прибутку.
Таким чином, у сучасних економічних умовах функціонування природних територій, що охороняються, необхідно показувати свої переваги в конкурентній боротьбі шляхом альтернативних способів використання конкурентної території, на які є біологічні ресурси. До альтернативних способів можуть бути віднесені такі: ведення сільського господарювання, лісозаготівлі, видобуток корисних копалин, різні види будівництва й ін.
Економічний механізм – це сукупність економічних структур, інститутів, форм і методів господарювання, за допомогою яких реалізуються чинні в конкретних умовах економічні закони та здійснюється погодження й корегування суспільних, групових і приватних інтересів. Як ми ще переконаємося, економічний механізм відіграє важливу роль у реалізації цілей екологічної політики господарського суб’єкта будь-якого рівня.
Основними компонентами економічного механізму є:

  1. правові основи здійснення економічної діяльності (права, обов’язки, ліцензії, обмеження, процедури тощо);
  2. система відносин власності на основні засоби виробництва;
  3. організаційна структура економіки, тобто система формальних і неформальних організаційних зв’язків, що формує реальні економічні відносини між господарськими суб’єктами; ці зв’язки можуть реалізовуватись як за вертикаллю (реалізація владного впливу), так і за горизонталлю (взаємодія між суміжними економічними суб’єктами, а також на регіональному рівні внаслідок організаційної діяльності територіальних адміністративних органів);
  4. система суспільних інститутів (традиції, моральні засади, порядки, релігійні звичаї, духовні цінності тощо), що формують соціально-інформаційне поле економічної активності;
  5. економічні інструменти.

Одну із провідних ролей у реалізації дії економічного механізму відіграють економічні інструменти. Це пояснюється тим, що саме через них передається вплив на головні спонукальні мотиви діяльності суб’єктів господарювання – їхні економічні інтереси.

Економічні інструменти – це засоби (заходи, методи, важелі) зміни фінансового стану економічних суб’єктів. За допомогою економічних інструментів можна, впливаючи на спонукальні мотиви діяльності суб’єктів господарювання, регулювати товарно-грошові відносини на рівні підприємства, території, національної економіки й навіть транснаціональних систем.

 

Оставить комментарий