Форми екологічної експертизи | Спостереження та контроль стану довкілля

Экология и здоровье

Категорія: Спостереження та контроль стану довкілля

Форми екологічної експертизи

Автор: Редактор

Екологічна експертиза може здійснюватися в різних формах, основні з яких наведені на рис. 7.1. Існування численних форм екологічної експертизи обумовлюється різноманітністю цілей, що ставляться під час виконання експертного дослідження, специфікою об’єктів експертизи, часом її проведення, категорією споживачів результатів експертизи тощо. Розглянемо основні форми екологічної експертизи детальніше.

За видами екологічна експертиза поділяється на державну, відомчу, громадську та наукову.

Державна екологічна експертиза призначається уповноваженим органом держави в галузі охорони навколишнього природного середовища. Її висновки мають силу надвідомчого документа, що є обов’язковим до виконання, і враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз під час прийняття рішень щодо подальшої реалізації об’єктів екологічної експертизи.
Державна екологічна експертиза організується та проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.
Відомча екологічна експертиза проводиться за наказом відповідного відомства. Її результати зберігають чинність усередині відповідної відомчої структури, якщо вони не суперечать висновкам державної екологічної експертизи.
Державна й відомча екологічні експертизи мають обов’язковий характер, на відміну від громадської та наукової експертиз, що проводяться на добровільних засадах.
Громадська екологічна експертиза організується з ініціативи громадських об’єднань і проводиться недержавними структурами. Вона може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою через створення тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань. З метою інформування населення та погодження дій з іншими об’єднаннями громадян, ініціатори громадської екологічної експертизи оголошують через засоби масової інформації заяву про проведення громадської екологічної експертизи, у якій зазначаються відомості про склад громадського еколого-експертного формування, перелік спеціалістів, залучених до участі в експертизі, об’єкт екологічної експертизи, строки її проведення. Висновки такої експертизи мають рекомендаційний характер і можуть враховуватися під час прийняття остаточного рішення державної експертизи.
Наукова екологічна експертиза проводиться з ініціативи наукових установ або вищих навчальних закладів. Вона також може бути проведена з ініціативи окремої установи або наукових колективів. Її висновки мають інформаційний характер.
За об’єктами екологічна експертиза поділяється на еколого-санітарну, еколого-нормативну й еколого-правову.
Завданням еколого-санітарної експертизи є виявлення причинно-наслідкового зв’язку між станом здоров’я населення, його змінами та шкідливим впливом навколишнього середовища, спричиненого антропогенною діяльністю. Запровадження еколого-санітарної експертизи має принципове значення під час вирішення питання щодо відшкодування збитків, завданих здоров’ю громадян внаслідок несприятливого впливу довкілля.
Еколого-нормативна експертиза має за мету дослідити відповідність вимогам екологічної безпеки існуючих нормативів якості навколишнього природного середовища й тих, що пропонуються до впровадження: гранично допустимих концентрацій; гранично допустимих обсягів викидів, скидів, розміщення твердих відходів; гранично допустимих рівнів радіаційного впливу, шумового, вібраційного забруднення, впливу електромагнітних полів. У процесі такої експертизи виявляється ефективність нормативних показників якості довкілля з точки зору здоров’я людини, охорони її генетичного фонду.
Об’єктами еколого-правової експертизи є закони, укази, урядові постанови та розпорядження, нормативні акти міністерств і відомств, правові документи місцевих органів самоврядування. Еколого-правова експертиза дає змогу встановити, наскільки відповідають природоохоронним вимогам нормативні документи різних рівнів управління та сфер діяльності.
За часом проведення екологічна експертиза поділяється на первинну, вторинну й повторну.
Первинна екологічна експертиза проводиться з метою з’ясування відповідності об’єкта експертизи (певного інвестиційного проекту, підприємства, товару тощо) встановленим нормативам екологічної безпеки. Первинна експертиза дає загальне уявлення про ступінь екологічної безпеки або небезпеки конкретного об’єкта й передбачає:

  1. ідентифікацію вимог законодавства та регламенту;
  2. ідентифікацію екологічних аспектів діяльності об’єкта експертизи, що мають чи можуть мати значний вплив на навколишнє середовище й пов’язані з юридичною відповідальністю;
  3. оцінювання ефективності роботи й зіставлення з відповідними внутрішніми критеріями, стандартами інших організацій, регламентами, зводами правил, принципами та керівними положеннями;
  4. вивчення існуючих технічних правил і процедур управління навколишнім середовищем;
  5. ідентифікацію іншої політики та процедур у сфері матеріально-технічного постачання й укладання договорів;
  6. аналіз даних про результати розслідування випадків невідповідності, що мали місце в минулому;
  7. виявлення сприятливих можливостей для отримання конкурентних переваг;
  8. вивчення точок зору зацікавлених сторін;
  9. дослідження функцій і діяльності в межах інших систем організації, що можуть сприяти чи стримувати поліпшення екологічних характеристик.

Вторинна екологічна експертиза проводиться в разі необхідності після первинної експертизи й має за мету більш докладно дослідити окремі аспекти діяльності об’єкта експертизи та їх вплив на навколишнє природне середовище. Вторинна експертиза є вузькоспеціалізованою та базується на даних первинної експертизи. Вона призначається тоді, коли даних первинної експертизи недостатньо для прийняття обґрунтованого рішення щодо впливу об’єкта на довкілля.
Вторинна екологічна експертиза може проводитися також у разі негативного рішення первинної експертизи після усунення виявлених нею недоліків. У цьому разі вторинна експертиза називається повторною (додатковою) екологічною експертизою.
Розглянуті форми екологічної експертизи є взаємопов’язаними. Поєднання цих форм під час проведення екологічної експертизи забезпечує отримання достовірних результатів впливу об’єктів експертизи на навколишнє природне середовище.
3. Оцінка впливу на навколишнє середовище
Окремим різновидом екологічної експертизи є оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС), що охоплює природні, технічні, економічні, соціальні й інші аспекти реалізації проектів. ОВНС – поглиблений та ємний варіант проведення екологічної експертизи з урахуванням транскордонних переносів забруднюючих речовин, інформації та енергії.
Метою оцінки впливів на навколишнє середовище є екологічне обґрунтування доцільності майбутньої господарської діяльності та способів її реалізації, визначення шляхів і засобів нормалізації стану навколишнього середовища й забезпечення вимог екологічної безпеки.
Основними завданнями ОВНС є:

  1. характеристика сучасного стану території району майбутнього будівництва;
  2. визначення переліку можливих екологічно небезпечних впливів і зон проектованої діяльності на навколишнє середовище за варіантами розміщення;
  3. визначення масштабів і рівнів впливів запланованої господарської діяльності на навколишнє середовище в нормальних та аварійних умовах;
  4. прогноз змін стану навколишнього середовища відповідно до переліку впливів під час будівництва, експлуатації, ліквідації об’єктів проектованої діяльності й імовірних аварійних ситуаціях;
  5. визначення комплексу заходів щодо попередження або обмеження впливів проектованої діяльності на навколишнє середовище, необхідних для дотримання вимог природоохоронного законодавства та нормативних документів;
  6. визначення еколого-економічних наслідків реалізації виробничо-господарської діяльності та залишкових впливів на навколишнє середовище;
  7. складання заяви про екологічні наслідки діяльності.

ОВНС виконується з урахуванням пріоритету екологічних чинників та у взаємодії із соціальними й економічними факторами господарської діяльності з урахуванням перерозподілу на локальному й регіональному рівнях.
Міжнародною конвенцією про оцінку впливу на навколишнє природне середовище, прийнятою країнами Європейської економічної комісії в 1991 р., визначено перелік видів господарської діяльності, для яких ОВНС проводиться в повному обсязі. Цей перелік включає:

  1. нафтоочищувальні заводи, установки газифікації та спалювання вугілля, бітумних сланців продуктивністю більш, ніж 500 т/добу;
  2. теплоелектростанції, атомні електростанції потужністю, більш ніж 300 МВт;
  3. установки для отримання та регенерації ядерного палива, переробки радіоактивних відходів;
  4. установки для доменного й мартенівського виробництва, підприємства кольорової металургії;
  5. установки для видобування, переробки й перетворення азбесту продуктивністю більш, ніж 200 т/рік;
  6. хімічні комбінати;
  7. будівництво автомагістралей, швидкісних шляхів; трансзалізничних шляхів, аеропортів;
  8. нафто- і газопроводи із труб великого діаметра;
  9. торговельні центри (супер-, максі- та гіпермаркети);
  10. установки для видалення відходів, спалювання, хімічної переробки та захоронення токсичних і небезпечних відходів;
  11. великі греблі та водосховища;
  12. водозабори підземних вод із річним виробництвом більше 10 млн м3;
  13. виробництво целюлози й паперу потужністю більш, ніж 200 т/добу;
  14. видобуток вуглеводнів на континентальному шельфі;
  15. великі склади для зберігання нафтових, нафтохімічних і хімічних продуктів;
  16. вирубку лісу на великих площах.

Розробка матеріалів ОВНС доручається спеціалізованим та іншим організаціям, що мають відповідні ліцензії.
Порядок розробки матеріалів ОВНС має відповідати загальній технологічній схемі інвестиційного процесу будівництва. Вихідними даними для виконання ОВНС є матеріали із природоохоронних розділів містобудівної, планувальної документації (або інші матеріали оцінки екологічного стану території), державного моніторингу навколишнього середовища, що здійснюють органи державного регулювання, відомчого контролю, а також результати наукових, інженерно-екологічних та інших досліджень.

У разі недостатньої повноти вихідних даних мають бути проведені додаткові інженерно-екологічні розвідки й науково-дослідні роботи на базі сучасних методик і технічних засобів.

 

Оставить комментарий