Загальні вимоги до системи екологічного обліку на підприємстві | Спостереження та контроль стану довкілля

Экология и здоровье

Категорія: Спостереження та контроль стану довкілля

Загальні вимоги до системи екологічного обліку на підприємстві

Автор: Редактор

Екологічний облік як управлінський та інформаційний інструмент управління навколишнім природним середовищем у сучасному вигляді склався не відразу, його формування продовжується.
Протягом останніх трьох десятиріч у більшості країн, у першу чергу, розвинених, відбувалося значне зростання витрат на природоохоронну діяльність. Їх загальний обсяг нині складає десятки й сотні мільярдів доларів, і вони значною мірою відшкодовуються підприємствами-природокористувачами. Значну увагу обліку цих витрат та управлінню ними приділяють лише з початку 90-х рр. XX ст. Проведені в подальшому дослідження фахівців, як і розвиток практики, дозволили виробити такі підходи до екологічного обліку, спільні для різних країн:

  1. рахунки підприємства мають відображати його ставлення до навколишнього середовища, як і вплив пов’язаних із природоохоронною діяльністю витрат, ризиків та обов’язків/відповідальності на фінансовий стан підприємства;
  2. інвестори для прийняття інвестиційних рішень мають володіти інформацією про екологічні заходи й витрати, пов’язані із природоохоронною діяльністю;
  3. оскільки природоохоронні заходи є також предметом управлінської діяльності, менеджери мають виявляти та перерозподіляти природоохоронні витрати так, щоб продукція була правильно оцінена, а інвестиційні рішення базувалися на реальних витратах і вигодах;
  4. екологічний облік повинен стати ключем до стійкого розвитку на основі дотримання принципу екоефективності; при цьому остання (припускаючи зниження витрат підприємства на охорону навколишнього середовища (ОНС) під час одночасного зростанні прибутковості) може бути виміряна тільки за умови надання точної інформації про природоохоронні витрати, заощадження і вплив господарської діяльності на навколишнє середовище;
  5. законодавство, банки, інвестори, громадськість і конкуренція (у тому числі міжнародна) стимулюють надання звітності про природоохоронні заходи та їх ефективність.

Обсяг інформації про діяльність підприємств, який повинен знайти відображення в екологічному обліку, визначався з урахуванням досвіду та специфіки ряду провідних галузей економіки (включаючи хімічну й нафтохімічну промисловість, автомобілебудування, фармацевтичну, металургійну й лісову промисловість). Також враховувалися вимоги стосовно відвертості та повноти надання екологічної інформації великими (транснаціональними) корпораціями.
На даний момент ця інформація, як правило, охоплює такі основні позиції:

  1. цільові показники, стандарти й результативні заходи за основними напрямами;
  2. найважливіші екологічні аспекти діяльності підприємства, включаючи рівні викидів (скидів, розміщення відходів тощо);
  3. фінансові показники й дані про майно підприємства (поточні витрати, капіталовкладення, витрати на НІОКР, витрати на післяаварійні заходи, придбання об’єктів природокористування та ін.);
  4. відповідальність за екологічні аварії, включаючи судові розгляди з відшкодування відповідного збитку;
  5. інформація, що міститься в додатках (примітках) до фінансових звітів.

Звичайно, інформація за першою та другою з перелічених позицій об’єднується під загальним поняттям власне екологічного обліку, який ще називають статистичним обліком. Він включає такі документи, як бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та  збитки, додатки до них, а також аудиторський висновок, які щорічно надаються підприємствами (у випадках, передбачених національним законодавством).
Цільові показники (завдання), пов’язані з поліпшенням стану навколишнього природного середовища, можуть встановлюватися як самим підприємством у вигляді складового елемента екологічної політики та програм по ОНС, так і зовнішніми відносно підприємства органами (наприклад, у вигляді екологічних стандартів і нормативів). Капітальні природоохоронні вкладення повинні деталізуватися за основними напрямами, включаючи скорочення викидів в атмосферне повітря, скидів стічних вод, розміщення й утилізацію відходів тощо. Окремо від капітальних фінансових вкладень здійснюється облік поточних екологічних витрат у складі витрат виробництва. У сукупності екологічних витрат останніми роками все більше уваги приділяється заходам і відповідним витратам на попередження аварійності й забезпечення належного рівня екологічної безпеки виробництва, заходам із ресурсозбереження й особливо, енергозбереженню, вдосконаленню з урахуванням екологічних вимог продукції, включаючи її безпеку, а також удосконаленню систем управління ОНС, підготовці та перепідготовці кадрів.
Що стосується покриття (або попередження) збитку від аварійного забруднення середовища, як і відображення відповідних витрат у звітності підприємств, то ця проблема в більшості країн ще чекає свого вирішення (четверта позиція поданого вище переліку). Тим самим реалізація принципу «забруднювач платить» і відображення цього факту в екологічному обліку на підприємстві поки здійснюється переважно в частині регулярного забруднення природного середовища. До числа неостаточно вирішених належить і проблема обґрунтування ефективності природоохоронних інвестицій через співвідношення витрат на відповідні заходи з ефектами (результатами) цих витрат.
Фахівці більшості країн підкреслюють важливість дотримання стосовно екологічного обліку таких загальних принципів: порівнянність, одноманітність, достовірність, значущість, нейтральність і повнота даних. У зв’язку з цим і сьогодні зберігається актуальність:

  1. підвищення якості екологічної інформації, переходу від подання описових матеріалів і часткових даних до систематизованої, цифрової, порівнянної (за галузями, країнами тощо) та достовірної (підтверджуваної) інформації;
  2. забезпечення необхідного практичного зв’язку між власне екологічною та фінансовою звітністю компаній, що становить першочерговий інтерес під час переходу до інтегрованого екологічного менеджменту;
  3. проведення чіткої межі між природоохоронними й іншими витратами, включаючи витрати на забезпечення загальної безпеки виробництва, відсутність якої ускладнює обґрунтування цих витрат і встановлення їх дійсної ефективності.
 

Оставить комментарий