Екологія: Рекреаційна галузь | Основи загальної екології та її аналіз

Экология и здоровье

Категорія: Основи загальної екології та її аналіз

Екологія: Рекреаційна галузь

Автор: Редактор

Рекреаційні ресурси поділяють на такі типи: кліматичні, ландшафтні, водні та біологічні. До складу рекреаційних ресурсів належать також ресурси туристсько-екскурсійної діяльності (пам’ятки природи, природні й архітектурні заповідники, пам’ятки історії, архітектури, культури тощо).
Нині потенціал рекреаційних ресурсів України використовується недостатньо. Із 9 млн га потенційно придатних ландшафтних ресурсів використовується для всіх видів відпочинку 1,7 млн га (або 18,9 %). Це забезпечує відпочинок упродовж літа тільки кожного п’ятого жителя України.
На базі рекреаційних ресурсів України функціонують будинки, пансіонати, бази відпочинку із загальною кількістю 434,4 тис. місць, дитячі табори – 467,7 тис. місць, установи туризму – 91 тис. місць. Крім того, у приміських зонах функціонує 330 установ одноденного відпочинку на 17,6 тис. місць. Рекреаційні установи України забезпечують відпочинок 17 млн осіб на рік.
Сфери впливу галузі. Викликає занепокоєння екологічний стан багатьох діючих курортів, що пов’язано з веденням господарської діяльності на їхніх територіях без відповідного контролю, а також екологічною ситуацією внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС та порушенням необхідного режиму зон санітарної охорони курортних ресурсів. Під екологічною загрозою знаходяться Сакське та Чокракське родовища лікувальних грязей, мінеральні джерела курортів Любень Великий і Немирів, курортні зони міст Одеси та Ялти.
Природоохоронні заходи. З переходом України до ринкових відносин індустрія відпочинку на базі використання рекреаційних ресурсів має стати важливою статтею національного прибутку. Нині, за розрахунками Інституту економіки НАН, надходження від туристського обслуговування становить 0,9–1,1 % експортних доходів від зовнішньої торгівлі України.
Важливими напрямами подальшого використання рекреаційних ресурсів країни є:

  • зміцнення матеріально-технічної бази туризму й відпочинку за рахунок збільшення кількості місць у рекреаційних закладах якісного оновлення діючих установ відпочинку з метою підвищення комфорту проживання та розширення сфери обслуговування;
  • створення кількох вільних рекреаційних економічних зон із широким залученням коштів і технологій зарубіжних країн для поетапного входження рекреаційного потенціалу України до світового ринку туристських послуг;
  • розширення в Україні мережі національних природних парків та ландшафтних регіональних парків, що забезпечить раціональне та екологічно безпечне використання рекреаційних ресурсів.

Основними напрямами подальшого розвитку курортів мають бути:

  • цільове використання природних курортних ресурсів, їх резервування та охорона з метою перспективного освоєння;
  • дотримання екологічних і санітарно-гігієнічних стандартів якості курортних ресурсів під час здійснення курортної діяльності;
  • збереження природного ландшафту, його естетичних якостей, охорона історичної та культурної спадщини на території курортів;
  • створення нових курортів і подальший розвиток існуючих (за наявності наукового обґрунтування, проектної документації й екологічної і санітарно-гігієнічної експертизи).

Першочерговим завданням є проведення інвентаризації курортних ресурсів і санаторно-курортних закладів, складання кадастру земель оздоровчого призначення, вивчення соціальних потреб у санаторному лікуванні та медичній реабілітації на основі аналізу стану здоров’я населення України.
Екологічна залежність галузі. Кліматичні умови України дозволяють організувати масовий літній відпочинок протягом 140–145 днів у північно-західних регіонах, 180–190 днів – у степовій зоні морського узбережжя, 220 днів – у південній частині Криму. Пляжно-купальний відпочинок становить від 100 днів у південно-західних районах до 130–145 днів у південних.
Для зимових видів відпочинку територія України менш сприятлива, крім району Карпат, де кліматичні умови забезпечують повноцінний відпочинок протягом 90–120 днів.
Площа рівнинних рекреаційних ландшафтів України становить 7 млн га, гірських і передгірних ландшафтів – понад 2 млн га. Особливе місце серед ландшафтних ресурсів займають морські пляжі, загальна довжина яких становить 1 160 км ( або 47 % берегової смуги). Протяжність пляжів шириною 25 м і понад становить 712 км. На морських пляжах України можна організувати відпочинок одночасно 4,1 млн осіб, а ландшафтні рекреаційні ресурси усіх видів дозволяють одночасно оздоровлювати близько 48 млн осіб, тобто майже все населення України.
Ресурси туристсько-екскурсійної діяльності розміщені по всій території України, але концентруються вони переважно в містах і селищах із багатим історичним минулим та в межах рекреаційних ландшафтів.
Рекреаційний потенціал України після аварії на Чорнобильській АЕС значно зменшився. У поліській і лісостеповій (Київська та Черкаська області) зонах і в передгір’ях Карпат (Чернівецька область) радіоактивного забруднення зазнали ландшафти й біологічні рекреаційні ресурси на площі 1,4 млн га.
Україна посідає одне з чільних місць у Європі за наявністю унікальних курортних ресурсів та їх потенціалом. На її території виявлено понад 400 джерел лікувальних мінеральних вод (вуглекислих, радонових, сірководневих тощо), з яких лише 34 використовуються для бальнеолікування* та промислового розливу.
Багата Україна й на поклади лікувальних торф’яних і мулових грязей, що зосереджені у 104 родовищах. На 26 родовищах грязі видобувають для лікувальних потреб.
Кліматичні умови та ландшафтні ресурси морського узбережжя Азово-Чорноморського басейну мають величезний лікувально-оздоровчий потенціал.
На базі курортних ресурсів у країні створено мережу з 513 санаторних закладів (санаторії майже 10 медичних профілів, пансіонати з лікуванням тощо), що розташовані на території 65 курортів. Для порівняння: в Італії діє 27 курортів, у США – 26, Франції – 28, Польщі – 29, Болгарії – 32.
Наявність розвинутої бази для санаторного лікування свідчить про досить великі можливості не лише щодо оздоровлення населення України, а й для використання цього оздоровчого фонду на міжнародному рівні. Наприклад, у таких державах, як Італія, Франція, США, курортна галузь у поєднанні з туризмом є досить прибутковим напрямом національної економіки.
Найрізноманітніші курорти: бальнеологічні, бальнеогрязьові, кліматичні – розташовані на території 16 областей України, а також на території Автономної Республіки Крим. Питома вага санаторно-курортних закладів у Криму становить 37 %, в Одеській області – 11,8, у Львівській – 10,1 % тощо. Кількість місць у санаторних закладах в останні роки залишається стабільною та становить 154 тис. місць.
Екологодеструктивний вплив. Рекреаційна галузь народного господарства є доволі новою для економіки України. Але під час неефективного використання рекреаційного потенціалу її розвиток може стати одним із суттєвих екологодеструктивних факторів. У табл. 3.10 наведено умови, за яких галузь відпочинку може стати згубною для навколишнього середовища.
Таблиця 3.10
Приклади екологодеструктивного впливу рекреаційної галузі


I рівень

II рівень

III рівень

Безконтрольне використання ландшафтних, водних і біологічних ресурсів. Нецільове використання

Безконтрольна небезпечна господарська діяльність. Порушення необхідного режиму санітарної охорони курортних

Забруднення водних, земельних ресурсів, атмосфери внаслідок використання послуг рекреаційної галузі

природних курортних ресурсів

ресурсів. Недотримання екологічних і санітарно-гігієнічних стандартів якості курортних ресурсів

(споживачі: населення)

* лікування водою

 

Оставить комментарий