Екологія: Металургія | Основи загальної екології та її аналіз

Экология и здоровье

Категорія: Основи загальної екології та її аналіз

Екологія: Металургія

Автор: Редактор

Сфери впливу галузі. Металургія – одна з найбільш забруднюючих галузей промисловості. На металургію припадає 35 % викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Первинні викиди підлягають мокрому очищенню й у деяких випадках сухому очищенню за допомогою електрофільтрів або рукавних фільтрів. Вторинні пиловидні викиди не уловлюються та не очищуються. Також металургійні підприємства є доволі крупними забруднювачами водоймищ. Важкі метали, радіонукліди, інші тверді відходи не підлягають утилізації чи повторній обробці й тим самим спричинюють шкідливий вплив на навколишнє середовище.
Причини забруднення. Технології, що застосовуються на деяких підприємствах галузі, застаріли й мають низький коефіцієнт корисної дії. Майже 60 % продукції припадає на мартенівські печі, експлуатація яких постійно дорожчає, ефективність скорочується, а викиди забруднюючих речовин збільшуються порівняно з сучасними кисневими конвертерами. Тільки 4 % продукції припадає на дугові електропечі й 10 % на безперервне розливання сталі – ефективні технології, що дають змогу зберігати значну кількість енергії та інших ресурсів.
Причинами забруднення водних ресурсів є недостатнє очищення стічних вод перед їх скиданням у річки чи каналізаційні системи. Особливо небезпечні стічні води коксохімічних підприємств, що містять феноли й ароматичні сполуки. Джерелом забруднення навколишнього середовища є також агломераційні цехи на металургійних підприємствах, що пояснюється низькою якістю залізної руди, конструктивними недоліками технологічного обладнання, систем пилогазоочищення й охолодження агломерату. Агломераційні установки – головне джерело забруднення, у тому числі внаслідок шкідливих викидів, що здійснюється не через димові труби. Зменшення викидів забруднюючих речовин потребує застосування потужних вентиляторів із повітряною камерою, які уловлюють та очищують гази до їх надходження в димову трубу.
Природоохоронні заходи. Ефективність використання енергії може бути збільшена внаслідок структурної перебудови промисловості та спрямування капіталовкладень на заміну мартенівських печей і впровадження нових кисневих конвертерів і агломераційних машин оптимальних розмірів; розширення застосування дугових електропечей паралельно з розширенням утилізації скрапу; поширення технологій застосування безперервного розливання сталі з поступовою заміною виробництва зливків.
Важливим технологічним заходом має стати вдування смоли, нафти, газу або вугілля в доменні печі, що дозволяє отримувати теплову енергію, зменшувати кількість чадного газу й економити вихід коксу на тонну чавуну. На витрати коксу впливають відносно низька якість шихти, дефіцит агломерату та його часткова заміна каліброваною залізною рудою, відносно низька якість коксу, що має недостатні механічні властивості й високий вміст сірки. Отже, важливе значення мають: вдосконалення роботи об’єктів водо- і енергопостачання; утилізація тепла від охолодників агломерату; утилізація газів кисневого конвертера без спалювання; використання регенеративних пальників для нагрівання печей; встановлення на доменних печах газових утилізаційних безкомпресорних турбін; встановлення теплоізоляції на нагрівальних печах; вдосконалення управління технологічними процесами.
Галузь має значні резерви скорочення водоспоживання. Серед напрямів економії води заслуговують на увагу:

  1. застосування випаровувального охолодження металургійних печей і кристалізаторів машин для безперервного лиття заготовок;
  2. заміна охолодження прокатного устаткування й металу за допомогою перфорованих труб форсунковим охолодженням;
  3. застосування електроприводів до повітрязадувних машин і компресорів, внаслідок чого вода конденсується на парових турбінах;
  4. застосування для деяких агрегатів повітряного охолодження;
  5. впровадження сухих методів очищення газів, пневмотранспортування пилу, вихрових пиловловлювачів, рукавних і шарових фільтрів, електрофільтрів, перехід на контейнерне шахтоподавання.

Металургійні підприємства мають значні потенційні можливості економії природних ресурсів та охорони навколишнього середовища від забруднення.
Екологічна залежність галузі. Металургія споживає 16 % газу й 35 % вугілля по країні в цілому. На великих заводах споживання води досягає 19 м3 на 1 т нерафінованої сталі, у той час як у деяких країнах ЄС воно не перевищує 5–10 м3 на тонну продукції. У сталеплавильному виробництві ефективною є технологія заощадження води за схемою «агрегат прямого відновлення руд – електросталеплавильний агрегат – прокатні цехи».
Екологодеструктивний вплив. Приклади, наведені в табл. 3.4 дають змогу зрозуміти, що означає екологодеструктивний вплив трьох рівнів саме металургійної галузі на навколишнє середовище.
Таблиця 3.4
Приклади екологодеструктивного впливу металургійної галузі на навколишнє середовище


I рівень

II рівень

III рівень

Порушення ландшафту, забруднення ґрунтів і вод внаслідок видобування гірської породи

Викиди теплової і електромагнітної енергії забруднення атмосфери й водоймищ фенолами та ароматичними сполуками, коксовим газом, важкими металами та радіонуклідами

Забруднення водних, земельних ресурсів, атмосфери внаслідок використання продукції металургії та викидів шкідливих речовин і твердих відходів (споживачі: ПЕК, машинобудування)

 

Оставить комментарий