Основні визначення й поняття сучасної екології, її головні завдання | Основи загальної екології та її аналіз

Экология и здоровье

Категорія: Основи загальної екології та її аналіз

Основні визначення й поняття сучасної екології, її головні завдання

Автор: Редактор

Термін «екологія» (від грец. оikos – дім, помешкання і logos – наука) ввів в обіг німецький біолог і натураліст Ернст Геккель (Е. Haeckel). Геккель розглядав екологію як «знання суми відносини організмів з навколишнім світом, з довкіллям і неорганічними умовами існування».
У широкому розумінні екологія – це наука, яка цікавиться організацією природи та її механізмів, а також взаємодією ії складових.
З цього випливає, що екологія є частина й екологічної економіки, тому що з екологією тісно взаємопов’язані економічні механізми суспільного виробництва, а відповідно виникла така наука як економіка раціонального використання природних ресурсів, тобто економіка природокористування.
Економіка природокористування – дисципліна, що розглядає економічні аспекти раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля; новий розділ науки економіки (такою ж мірою – екології), що вивчає методи й засоби найбільш ефективної взаємодії людини та природи з метою підтримання і відродження останньої, а також підтримання динамічної рівноваги у кругообігу речовини й енергії у природі.
Слід відразу підкреслити необхідність відрізняти екологію як науку від «екологізму» – поняття, що поєднує цілий ряд видів діяльності й навіть філософських концепцій, які можна розглядати як більш чи менш віддалені «плоди» «справжньої» екології. На жаль, останнім часом термін «екологія» часто поєднується з терміном «довкілля», що істотно його звужує та збіднює, а також спричиняє небажану плутанину й непорозуміння.
Термін «навколишнє середовище» або «довкілля» (англ. environment, рос. окружающая среда), використовується екологами вже не менше 50 років для позначення всієї сукупності абіотичних і біотичних факторів, що визначають умови життя всіх рослинних і тваринних організмів. Термін «довкілля» нині вживають поряд із назвами багатьох дисциплін, зокрема таких, як медицина, соціологія, географія й навіть політика. Слід також розрізняти довкілля в його найширшому значенні як середовище мешкання всіх рослин і тварин та людське довкілля, що об’єднує абіотичні й біотичні фактори, які спричиняють певний вплив на людину. З цієї точки зору можна визначити екологію людини як частину екології, що вивчає взаємодією людини з її оточенням (людським довкіллям).
Екологія є одночасно новою точкою зору й синтезуючою наукою. З цього подвійного твердження випливає, що вона, з одного боку, є «новим поглядом» на природу, який повинен пронизувати все навчання й виховання дітей і молоді на всіх існуючих рівнях, з іншого – вона перетворюється на продуктивну міждисциплінарну науку.

З часів Е. Геккеля поняття «екологія» постійно змінювалося, його значення то розширювалося, то звужувалося, і до середини XX ст. екологія набула статусу науки про організацію й функціонування надорганізменних біологічних систем усіх рівнів. Проте в останні десятиріччя, коли під впливом природопідкорювальної діяльності людини екологічна криза почала активно розширюватися й набула рис глобальної, а існування цивілізації опинилося під загрозою, екологія значно розширила коло своїх наукових і практичних завдань. Завдяки процесу проникнення проблем і методів екології в інші науки та сфери діяльності людини широкого розвитку набуло явище «екологізації». Його завданням стало відвернення глобальної екологічної кризи об’єднаними зусиллями вчених і практиків усіх галузей діяльності. Екологія перетворилася на комплексну фундаментальну та прикладну науку, головним завданням якої стало збереження життя й цивілізації на планеті, проте в центрі її уваги, як і раніше, залишаються живі організми, зокрема, людина. На початку XXI ст. поняття «екологія» досягло найвищого політичного рівня, і екологічний імператив (сукупність обмежень) став визначальним у подальшому розвитку матеріального виробництва та духовної культури.

/p
 

Оставить комментарий