ІНДИКАТОРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ДЛЯ ПЕТЕРБУРГУ

Экология и здоровье

ІНДИКАТОРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ДЛЯ ПЕТЕРБУРГУ

Автор: Редактор

Незрозуміле на слух і трудноопределяемое західне поняття "стійкості-ше розвиток" варто було б замінити російським "раціональне використання природного середовища", якби думка про раціональність чого б то не було у нас так сильно не розходилося із загальноєвропейським. Історія зі створенням так званих "індикаторів сталого розвитку для Санкт-Петербурга" це підтверджує.

Почалося все, зрозуміло, з бажання зробити як краще. Хотілося по-лучити цифри, що характеризують якість людського існування в Пітері і порівняти їх з середньоєвропейськими - а раптом з арифметики вий-дет, що у нас не так уже й погано жити?

Європейці люб'язно представили в Санкт - Петербурзький науковий центр Російської Академії наук власні індикатори стійкості , уніфіковані для всіх країн ЄС. Але, обговоривши зарубіжний досвід, вчені, які виконували замовлення Уряду нашого міста, від нього відмовилися. А вза-мен не сподобався ЄС-івської моделі створили свою - з 14-ти індикато-рів, за якими жоден місто, крім нашого, не вимірюється, і тому ні з ким його порівняти не вийде.

Що ж це за індикатори?

Ось вони:

- валовий регіональний продукт на душу населення;

- інвестиційна привабливість міста;

- середня тривалість життя;

- демографічна структура населення;

- демографічне навантаження (частка осіб непрацездатного населення-ня);

- рівень безробіття;

- рівень злочинності;

- рівень привабливості міста для мігрантів;

- якість атмосферного повітря;

- якість поверхневих вод;

- забрудненість почво - грунтів;

- рівень шумового забруднення;

- утворення твердих побутових відходів та рівень їх механізо-рова переробки;

- рівень озеленення (кількість зелених насаджень на одного громадянина).

Значення по даними показниками абсолютно не пов'язані між собою і тільки затушовують істинну картину.

Марно мати статистику по зареєстрованій безробіттю - не так вже й багато у нас безробітних, які отримують допомогу на Біржі Праці. Потрібна статистика про повнолітніх людях, що не мають офіційних джерел доходу або що мають дохід нижче так званої "риси бід-ності" - а таких ~ 60% від населення Санкт-Петербурга.

Не настільки важлива демографічна структура населення і кількість пенсіонерів на душу населення в місті. Ці цифри можуть бути обусловле-ни успіхами або невдачами медицини. Нарешті, і так зрозуміло, що на кожного працездатного людини зазвичай припадають його старезні народите-ли і не досягли повноліття діти. (У Петербурзі на 1000 працюю-щих осіб припадає приблизно 600 осіб непрацездатного населення, з них 60% - пенсіонерів). Важливіше середня тривалість не про-сто життя, але активного життя, яка постійно падає через зростання захв-ваності, що приводить до інвалідності або смерті. Процес інвалідизації населення наростає, і залежить від не тільки від соціальних, а й від екологи-чеських факторів. Але він у вітчизняних індикаторах не враховується.

Дуже сумнівний як індикатор сталого розвитку пропонований пітерськими вченими підрахунок зростання ВРП (валового регіональ-ного продукту). Сам по собі зростання ВРП не говорить про наявність стійкого розвитку - важливо, на основі чого він досягнутий. Знаючи першу десятку най-леї динамічно розвиваються галузей господарства в світі, до яких відно-сятся, наприклад, інтернет-компанії, програмні компанії, компанії, що розвивають телекомунікаційні системи і т. д., для оцінки стійко-сті розвитку господарства Петербурга нам необхідно знати частку ВРП по пер-виття десятці найбільш динамічно розвиваються галузей господарства в Санкт-Петербурзі, а потім - частку валового світового продукту (ВМП) по першій десятці найбільш динамічно розвиваються світових галузей. Со-відношення між цими цифрами покаже відповідність тенденцій розвитку господарства Петербурга та світу, що дасть можливість судити про рух раз-розвитку господарства Петербурга в бік більшої чи меншою стійкості. Поки що порівняння з сусідньою Фінляндією за рівнем розвитку інноваційно-онних технологій наше місто не витримує.

Позитивні економічні показники сталого розвитку Пе-тербурга з урахуванням сформованої спеціалізації його господарства повинні бути зовсім іншими:

- зростання транзитно-транспортних послуг (обсяг оброблених вантажів) на транспортних терміналах всіх видів транспор-та (морського, річкового, авіа, авто, залізничного, тру-бопроводного);

- падіння частки енерговитратних і матеріаломістких виробництв (машинобудування і металообробки в приватно-сти) і підвищення частки харчових і наукомістких виробництв в загальному обсязі промислового виробництва;

- падіння частки працездатного населення, зайнятого в про-промисловому виробництві;

- зростання доходів бюджету за рахунок підприємств сфери обслугову-вання, фінансової сфери, транзитно-транспортної сфери;

- зростання доходів установ культури (театрів, музеїв, галерей і т. д.).

Власне екологічні індикатори (чистота повітря, поверхневих вод, грунтів, кількість зелених насаджень), присутні в загальному переліку, виявилися відірвані від економічних. Таким чином з них не-можливо зробити які б то не було висновки. Так, для визначення якості-ва життя важлива, звичайно, і чистота річок в місті - але більш важлива якість води у водопроводі, яке залежить, скоріше, від стану інженерних ком-комунікацій, ніж від забруднення р.. Неви. Непогано знати відношення площі зелених насаджень до загальної площі міста - але набагато важливіше, чи є у кожного мешканця міста в межах пішохідної доступності свій садок з безкоштовним в нього входом і скільки чоловік там може зібратися під вечір.

Звичайно, інтегральну оцінку якості життя в Петербурзі можна було б отримати, оцінюючи привабливість Санкт-Петербурга для мі-грантів. Але для чистоти оцінок слід брати до уваги лише мі-грантів внутрішньоросійських. Тому що втікачеві з пекла і чистилище раєм ка-жется. За наявними даними, привабливість Санкт-Петербурга для російських мігрантів падає, зате для вихідців з "третього світу" і країн СНД росте, що саме по собі - тривожний факт.

Схоже, що індикатори для Петербурга підбиралися спеціально та-ким чином, щоб створювати досить сприятливе уявлення про наше місто. Реальний стан в Пітері зовсім не так благополучно.

***

Зовсім інші індикатори розвитку міського середовища враховують в ЄС.

Там на першому місці стоїть "задоволеність громадян рівнем життя в населеному пункті", показник, що отримується в ході опитування насе-лення, при якому жителі оцінюють різні аспекти життя у своєму го-роді.

Далі слід "вклад міста в глобальну зміну клімату", де враховуються викиди "парникових газів" - двоокису вуглецю і метану, ко-торие наші сусіди з Заходу успішно скорочують. У Петербурзі викиди оксиду вуглецю за минуле п'ятиріччя виросли зі 154,6 тис. тонн в 2000 го-ду до 192,5 тис. тонн в 2004 році.

Третім індикатором за шкалою ЄС є "мобільність населення і пасажирські перевезення". Тут враховується кількість і дальність щоденних поїздок і їх тривалість у перерахунку на душу населення, на тип подорожі і вид транспорту. Європейці поставили завдання знизити залежність людей від автомобіля в містах - а для цього спрямовують зусилля на зниження потреби в пересуваннях взагалі і на розвиток громад-ного та велосипедного транспорту. Справедливості заради варто відзначити, що показник мобільності населення зростає, а значить, погіршується не лише-ко у нас, а й у всій Європі, за винятком деяких курортних і малих міст.

Четвертий індикатор звучить для нас, незважаючи на десятиліття свобод-ного ринку, все ще фантастично: "доступність громадських місць і ба-зових послуг".

Доступність - це розташування місця громадського користування або будь-яких послуг для населення на відстані не більше 300 метрів від будинку, вважають європейці. Місця громадського користування - це території, які населення може використовувати для відпочинку безкоштовно. Тобто парк чи стадіон з платним входом в їх список не потрапляють.

Ну, і "основні послуги" - поліклініки і лікарні, зупинки загально-жавного транспорту, школи, продуктові магазини, контейнери для сміття-ра - це як у нас, це зрозуміло ... Тільки трьохсотметровий доступність в на-шем місті досягається далеко не за кожним показником, особливо - в но-вих районах. На жаль, точних даних з цього розділу в Пітері немає.

З наступним індикатором простіше. Він, до речі, незмінним потрапив і в наш міський список - "якість повітря в населеному пункті". За дан-ним контролюючих служб, в Пітері дуже високе забруднення повітря, яке стабільно погіршується з року в рік. Так, якщо в 1999 році в атмо-сферного повітря Санкт-Петербурга було викинуто 245 тисяч тонн забруднюючих речовин, то в 2004 році - більше 290 тисяч тонн.

Далі йде індикатор "транспортні перевезення дітей до школи і зі школи". Європейці резонно вважають, що якщо батьки на своїх машинах підвозять до дверей школи, що знаходиться в кварталі від будинку, дітей, не бажаючи, щоб вони, ці діти, йшли пішки цей квартал - мало що з ними по доро-ге трапиться - то це суспільство далеко від стійкості.

Сьомий індикатор - "частка підприємств усіх форм власності, які застосовують процедури екологічного та соціального менеджменту". У даному випадку йдеться про застосування ряду стандартів ЄС, найбільш з-відомим з яких є ISO 14000/14001. У Петербурзі спостерігається стабільне зростання числа підприємств, що використовують європейські процедури для управління використання ресурсів, охорони навколишнього середовища та соці-альних питань. Восьмий індикатор - "шумове забруднення" - є і в нашому міському переліку.

А ось дев'ятий - "сталий землекористування" - не потрапив. І, в об-щем-то, зрозуміло, чому. Тому що стійким може вважатися місто, де підвищується ефективність землекористування, запобігається застрой-ка зелених зон, а також ведуться відновлювальні роботи на покинутих і забруднених територіях. У нас же кількість забруднених територій (колишніх промзон) постійно зростає, але будівельникам нового житла вигідніше знести парк в центрі міста, ніж рекультивувати забруднені землі. За цим показником ми, схоже, відстали від наших сусідів назавжди.

Останній, десятий, індикатор оцінює частку продукції з еко-маркуванням на прилавках магазинів. Вітчизняна еко-маркування тільки починає розвиватися. Є вісім незалежних громадських цін-тров, що видають різного роду сертифікати та емблеми на екологічно безпечну продукцію - "листок життя", "зелений хрест", "еко-продукт", і так далі. Але частка товарів, зазначених такими знаками, незначна (за винятком ринку питних бутильованих вод).

На жаль, наші вчені і адміністратори не взяли на озброєнь-ня ЄС-івських індикатори якості життя. Схоже, до одвічних російським во-тань "що робити?" І "хто винен?" Додався ще один - "що таке хо-рошо і що таке погано?" А це означає, що ми так і будемо відчувати себе унікальними і не схожими на інших, і будемо приречені знову й знову вирішувати заново тисячократно вирішені іншими проблеми.

 

Оставить комментарий