Дего Флора

25 січня 2012 року десять громадських та міжнародних організацій в Україні створили неформальну коаліцію, яка отримала назву «Права дитини в Україні».

В умовах економічної кризи та скорочення соціальних видатків діти потребують особливого захисту та сильного представника. Це стало основною передумовою об’єднання організацій з різних регіонів України, які увійшли до складу Коаліції.

Серед завдань Коаліції – сприяти дотриманню прав дитини в Україні, відстежувати їх порушення та сприяти реалізації рекомендацій Комітету ООН з прав дитини.

Одна з ініціаторок створення Коаліції, голова Всеукраїнської громадської організації «Жіночий консорціум України», Марія Алєксєєнко, сказала, що поштовхом для об’єднання стала попередня трирічна робота організацій над Альтернативною доповіддю стосовно впровадження Коневенції ООН про права дитини в Україні.

Наразі в Коаліцію увійшли організації, які займаються широким спектром «недитячих» проблем. Зокрема, тих наймолодших громадян України, які позбавлені батьківського піклування, зазнають насильства, потребують спеціального захисту, як-то діти-біженці, діти у конфлікті з законом, діти, які мають затримку психічного розвитку. Але Коаліція не обмежиться лише цим переліком, - за словами директора організації «М’АРТ» Сергія Бурова, Коаліція залишається відкритою для участі інших громадських та міжнародних організацій. Організації, що долучаються до Коаліції, матимуть максимальну інформаційну підтримку від інших учасників щодо створення та організації діяльності Коаліції.

Нагадаємо, що у січні 2011 року Комітет ООН з прав дитини, переглянувши зведену ІІІ і ІV періодичну національну доповідь про реалізацію положень Конвенції ООН про права дитини в Україні за період 2002-2006рр., а також інформацію, надану громадськими організаціями, сформував перелік заключних спостережень і рекомендацій, які уряд України має виконати до 2017 року.

Більшість проблемних позицій, піднятих громадськими організаціями, які входили до ініціативної групи з підготовки Альтернативного звіту про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини 2002-2008, враховані Комітетом ООН з прав дитини при підготовці рекомендацій Україні. Цей документ сприймається Коаліцією як дорожня карта на шляху до забезпечення дотримання прав дитини в Україні в найближчій перспективі.

До складу Коаліції увійшли наступні організації:
1.Асоціація молодих професіоналів «Клас» (м. Харків)
2. Данська Рада з питань біженців
3. Всеукраїнська громадська організація «Жіночий консорціум України»
4. Всеукраїнська Фундація «Захист Прав Дітей»
5. Дитяча екологічна громадська організація «Флора»(м. Кіровоград)
6. Партнерство «Кожній дитині» в Україні
7. Правозахисний центр «Поступ»(м. Луганськ)
8. Сумська обласна молодіжна «Ґендерна агенція консультацій та інформації»
9. Харківська обласна фундація «Громадська Альтернатива»
10. Міська молодіжна громадська організація “М’АРТ” (Молодіжна АльтеРнаТива) м. Чернігова

Не зважаючи на масштабність діяльності громадськості, щодо попередження насилля в школі, треба визнати, що ситуація наразі все ж таки сумна. І, одна справа, якщо діти потерпають від знущання однолітків, та зовсім інша, якщо кривду завдають вчителі. В такому випадку що робити дитині? Адже в стінах школи, саме працівники закладу є тими «рятівниками», до яких вона мала би звернутися. А виявляється, в певних випадках, саме в закладах освіти не просто порушуються права дитини, а і складаються такі обставини, вихід з яких дійсно знайти дуже важко. Але, така практика є неприпустимою.

Фахівці Дитячої екологічної організації «Флора» займаючись проблемою подолання насилля, нерідко зустрічаються із складними ситуаціями, в які потрапляють діти зазнавши насилля. Про одну із них маємо розповісти, тому що не можливо мовчати, і тим самим допускати вседозволеність та свавілля. Адже кожен, завтра може опинитися в подібній ситуації. І, що робити?
Хлопчика звати Микита (ім’я змінено). Навчався він у звичайній загальноосвітній школі Компаніївського району Кіровоградської області. Сім’я багатодітна. В школу пішов у 5-ть років, бо був здібним. Так сталося, що він став своєрідною мішенню у певної групи хлопців. Неодноразово однолітки зачепали його та ображали. Не виключенням став і той день, про який піде мова далі…
Один із учнів відібрав у Микити його особисту річ (то був брелок, чи щось на кшталт, хоча це вже не має ніякого значення). Щоб повернути своє, хлопець зайшов у клас, де директор розмовляла із учнями. Після недовгих словесних перепитій, пані директор потягла хлопця до свого кабінету. Та так потягла, що згодом, в акті про судово-медичне обстеження було підтверджено , що дитині завдано легких тілесних ушкоджень. Далі, класична схема: батьків терміново визвали у школу, та, не знайшовши спільної мови і не давши змоги хлопчику пояснити, що відбувається, сторони розійшлися. Здавалося б, ну усіляке трапляється, конфлікти бувають у всіх школах, але історія тільки-но починається.
Вдома дізнавшись у дитини що сталося насправді, Микиту везуть до суд-мед експерта та отримують висновки про факт наявності ушкоджень. Починається судовий процес. Здавалося б усе очевидно. Все дійство відбувалося на перерві, тож свідків достатньо (самі знаєте, що робиться на перерві у школі). Медичні висновки є. Права дитини порушено. Але відбувається неймовірне! Жоден свідок не став на захист хлопця у суді. Не дивлячись на те, що їх було вдосталь. Всі, до кого зверталися родичі хлопця відмовлялися свідчити. Більше того, як зазначають рідні потерпілого, працівники міліції, навіть не опитували нікого із свідків. Чому? Не зрозуміло.
Далі гірше. Характеристики, які отримали батьки дитини на руки після інциденту, були вражаюче - жахливими. Згідно їм, дитина має девіантну поведінку, перебуває на внутрішньо – шкільному обліку, є ініціатором порушення дисципліни та навіть здатна до суїциду. Незважаючи на те, що у школі немає психолога, така вичерпна характеристика, все ж була видана класним керівником. Але, за підписом того ж класного керівника трохи раніше хлопцю було вручено різні грамоти за активність та інші успіхи у навчальному процесі. Тож, питань виникає багато. Далі в цих самих характеристиках, мова йде про те, що батьки не опікуються дитиною, і доводиться це залізним аргументом «.. не беруть участі у ремонті класу…». Напевно, коментарі зайві, адже у професійності та фаховості людини, яка таким чином аргументує недбалість батьків до дитини вже можна починати сумніватися. Не говорячи про те, що ніхто із батьків не забов’язаний робити ремонти у школах. І таких деталей, які склали цю справу, дуже багато.
Та виявляється директор, не довго думаючи, теж подала до суду на батьків хлопця, вимагаючи моральної компенсації за псування репутації у 5 000 грн. Ну, то напевно, має право, закон дозволяє. І стається диво. Пані директорка виграє суд. І це незважаючи на те, що суд ще не виніс рішення по кримінальній справі, яка розглядалася паралельно, стосовно її вчинку.
Логіка така, що батьки дитини, права якої порушила директор школи, завдавши психічної та фізичної кривди учню, мають заплатити 5 000 грн. за страждання своєї дитини. Абсурд. Я не знаю, що відчували батьки в той момент, як почули вирок суду. Чи задавалися вони питанням: та де ж тая справедливість? Та, на питання, чому так сталося, відповіді знайшлися.
Виявляється, школа-це практично єдиний роботодавець тієї місцевості. І, звісно, кожна тверезомисляча людина розуміє, що треба триматися за роботу, адже альтернативи немає. А директор-то є «цар», який і вирішує долю підлеглих. Тож, хто насмілиться, через якогось Микиту втратити місце роботи. Зрозуміло. Та ще не все. Виявляється, шановна пані директор, окрім педагогічної діяльності, має ще і власний бізнес - продуктовий магазин. Теж добре, нічого кримінального. Та, так сталося, що до районного центру далеченько, тож все необхідне жителі купують саме в неї. І маючи добре серце, пані господарка дає людям у борг, фіксуючи все на список. Дуже зручно, зараз грошей немає, записала на твій рахунок, і ти вже маєш кредит, який треба гасити. Така от залежність. Велика людина, виявляється та сама директорка. І хто наважиться свідчити проти «годувальниці»???
Цікаво ще й те, що до суду батьки надали психологічну характеристику на хлопця із іншої школи, в яку перевели сина ( в інший район). Вона була зовсім протилежною попередній. Дитина добре навчається, має друзів, поведінка є адекватною, та про схильність до суїциду навіть і згадки немає. То що це?
А адвокат, який взявся допомагати родині хлопчика, мало того, що мав за норму в суди не з’являтися, ще і зник, на той термін, який встановлено законом для подачі апеляційної скарги, і «знайшовся» за два дні до його завершення. І вже, як потім повідомили батькам хлопчика, і адвокат мав «приятельські» відносини із відповідаючою стороною. Незважаючи на гонорар, який отримав за свою роботу, він з успіхом провалив справу. А інший адвокат, який завзято взявся за апеляцію і був упевнений, що виграє справу, перед початком судового засідання відмовився вести справу. Мотивація така: його дружина працює в сфері освіти того самого району, і він не хоче проблем. Тож, якесь замкнуте коло виявляється??
Питань, як бачимо, дуже багато. Та жахливим є те,що страждає дитина. Впродовж декількох років, вчителі бачачи, що дитину ображають однолітки, не вживали ніяких заходів, щоб змінити ситуацію. Звісно, бо кожен у цій школі син, кум або сват один одному. Більше того, виявляється сама директор вбачає нормальним не лише словесно, а і фізично принижувати дитину. Суцільним жахом стали ці судові перипетії для усієї сім’ї. Адже чого тільки не було, і комісія із місцевими «освітянами» приїздила подивитися, як живуть, що мають? І свідчення, про те, що мати хлопчика помічена у нетверезому стані на вулицях селища (с чого б це, вперше за стільки років життя і праці у рідному селі), і тиск на рідних, і насміхи….. То, невже, у кого більше грошей, той і правий? Невже дійсно немає в нашій країні справедливості? Невже в наших школах насилля - це нормально, а якщо ти директор, то ще і покараєш батьків за спробу захистити свою дитину?
«Для нас же не гроші головне у цій справі. Нам треба виграти суд, щоб дитині показати, що є справедливість, що марно він зневірився..»- розповідає сестра Микити, того самого хлопчика.
Це історія лише одної дитини, однієї сім і, однієї школи із безлічі інших. Але, як яскраво вона показує, що насилля вчинене над дитиною здатне не лише завдати їй фізичної, а гірше того, психологічної травми, а і змусити страждати рідних та залишити слід на довгі роки. І, в таких випадках спрацьовує вислів «порятунок потопаючих, справа рук самих потопаючих..».

Прес-служба
ДЕГО «Флора»

Напередодні свят 20 учнів різних шкіл Кіровоградщини навчилися ефективно розв’язувати конфлікти у шкільному середовищі. Ініціатором такого заходу стала Дитяча екологічна громадська організація «Флора».
Із поняттям конфлікту, в тій чи іншій мірі, ми стикаємося кожного дня і в особистому житті, і в роботі та нерідко стаємо свідками його розгортання між іншими людьми. Зрозуміло, що конфлікти існують різні, як і їх наслідки. Але, скільки б менше було зіпсованих нервів, витраченого часу і навіть судових справ, якби виникаючі непорозуміння вирішувалися відразу, а не нагніталися та доводилися до «точки кипіння». Важливим є те, що все це не оминає і наших дітей. Вони ж так само кожного дня зіштовхуються із різноманітними «подразниками» та потрапляють в ситуації, коли конфлікт є неминучим. Школа не є виключенням.
Своєрідним порятунком, спроможним суттєво знизити насилля в шкільному просторі та знизити конфліктність серед учнів – є шкільні служби розв’язання конфліктів. На ефективності такого інституту наголошують фахівці Дитячої екологічної громадської організації «Флора». Вже не перший рік співробітники організації розвивають та вдосконалюють роботу шкільних служб розв’язання конфліктів в учбових закладах області.
«Без уваги не має залишатися будь-яка конфліктна ситуація у школі, - вважає Людмила Шестакова, керівник ДЕГО «Флора»,- адже, як показує досвід, наслідки конфлікту стають відомими дорослим, вже після того, як відбулося насилля, і, коли є потерпіла сторона. Тому шкільна медіація має сприяти формуванню сприятливого клімату для всіх учасників навчального процесу. Медіатор має створити умови для розуміння сторонами одна одну та виявити мотиви конфлікту,- зазначає п. Людмила.
Саме таких медіаторів, напередодні свят, і навчали методикам роботи у шкільному центрі розв’язання конфліктів. Учні, які працюють у вже створених та ефективно-діючих центрах передавали свій досвід та навички заздалегідь відібраній команді нових потенційних медіаторів. В навчанні приймали участь учні загальноосвітніх шкіл № 6, №3, №14 та Великосеверинівська школа.
Важливим було те, що учасники не лише знайшли нових друзів та однодумців. Як вони розповідають після тренінгу, отриманні знання більшість із них застосовують не лише за призначенням, у школі, вирішуючи проблеми однолітків, а і у власному житті. «Я багато чому навчилася на тренінгу,- розповідає одна із учасниць Ганна (9 клас),-і методами медіації я користуюся тепер також і для вирішення проблем , які виникають у моєму житті, та серед моїх друзів. І, здається, я навіть починаю визначатися із моєю майбутньою професією».
Учасники зазначають, що три дні занять, стали важливими також і для розвитку кожного з них, як особистостей. Зокрема, одна із учасниць, розповідає: «Я можу точно сказати,що кожен із нас відкрив для себе щось нове. Хтось нарешті зміг розкритися і знайти спільні інтереси із іншими, хтось дізнався про нові методики та терміни, які використовують у роботі медіатори та ін..Я б дуже хотіла, щоб подібні навчання проводилися якомога частіше».
Організаторів також надихав рішучий настрій учнів та готовність до дій і практичного застосування вивченого. Минулі роки показали, що практика впровадження даної методики у шкільне середовище, дійсно допомагає запобігти розгортанню конфліктів та попереджує випадки насилля.
Тож, організатори вдячні працівникам шкіл, які перейняли досвід фахівців ДЕГО «Флора» та створили центри медіації, а також тим, хто наразі над цим працює. Із свого боку організація готова всіляко сприяти та допомагати у підтримці ініціатив роботи Шкільних служб розв’язання конфліктів. Наразі, також велика подяка адміністрації ЗОШ №6 за надане приміщення, гостинність та активну участь в органзації тренінгу.
Контактна особа: Людмила Шестакова, т. (0522) 27-09-63
Діяльність здійснюється за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США

Довідково:
Шкільні служби розв’язання конфліктів - це організація спеціально підготовлених старшокласників, які допомагають своїм одноліткам вирішувати конфлікти, тобто виступають нейтральними посередниками або медіаторами.

Особливою рисою медіації є те, що сторони спільно беруть на себе відповідальність за прийняття рішення та його виконання. Важливим є той факт, що школяр максимально самостійно здійснюють управління і організацію своєї діяльності. Допомагати їм у цьому може зацікавлений педагог чи шкільний психолог.

Цю методику доволі успішно застосовують в багатьох країнах світу.

На території СНД існує кілька освітніх програм, спрямованих на розвиток у школярів навичок вирішення конфліктів ненасильницьким шляхом. Одна з них – програма «Медіація однолітків»: школярі-медіатори проводять зустрічі з однолітками, між якими виник конфлікт, і допомагають їм залагодити суперечку з урахуванням інтересів всіх сторін. Таким чином, медіація однолітків покладає відповідальність за вирішення конфліктів на самих учнів. Школярі мають багато переваг перед досвідченими спеціалістами при вирішенні конфліктів, що виникають між однолітками, тому що між ними набагато вищий рівень довіри.

На Кіровоградщині звершився показ 8-ого Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

З 21 по 25 листопада 2011р. у Кіровограді проходив 8-й Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.
Треба сказати, що ці дні є особливими і навіть дуже тривожними. Адже, переглянувши фільм, просто неможливо повернутися додому байдужим. Думки про тему фільму, про обговорення після нього, знову і знову повертаються, і вже складно думати про щось інше.

Першого дня на відкритому показі для перегляду було запропоновано фільм «Правосуддя для Сергія». Я, чесно кажучи, навіть не знала, як починати обговорення, тому що «ком в горлі» та сльози в очах не давали змогу почати розмову впевнено і зосереджено. Але все було просто. Достатньо було запитати, чи бажає хтось висловитися про побачене. Чому так? Що з цим робити? І найголовніше, що ми можемо, що кожен із нас може вчинити, щоб запобігти таким випадкам, коли людина помирає лише за те, що дотримувалася закону?

Наступні дні було переглянуто багато фільмів, як на відкритих показах, так і на закритих.
Дуже показовим було те, що деякі люди приходили кожного дня. І навіть по їх настрою здавалося, що якби покази тривали місяць, то вони відвідували б сеанси весь час.

«Я дуже вдячна за те, що фільми з кінематографічного фестивалю з прав людини дійшли і до Кіровоградщини. Вважаю, що варто частіше проводити такі фестивалі, або просто проводити покази таких фільмів. Зізнаюсь, що морально важко дивитися такі стрічки, але ми повинні знати про проблеми суспільства, не відвертатися від них, тому що це може торкнутися кожного з нас. Фільми з прав людини особисто мені допомогли реальніше поглянути на світ і ще більше переконалася в тому, що ми повинні плекати в собі добро, милосердя, вчитися любити, та загалом працювати над собою і виховувати наше покоління на перерахованих вище принципах,- ділиться враженнями від показу учасниця відкритих показів фестивалю Солун Маргарита

Цього року, вперше, показ відбувся і у Державній Льотній Академії.
"Показ пройшов вдало. Найголовніше, що після сеансу відбулося обговорення. Адже на початку, я не знав як сприйметься фільм, і чи буде у глядачів бажання говорити про проблеми порушення прав людини. Було помітно, що присутні часто акцентували увагу на питанні толерантності. На мою думку, учасники були задоволені заходом, а деякі висловили бажання прийняти участь у майбутніх фестивалях, - розповідає курсант Держаної Льотної Академії Гафаров Усєін, організатор показу в даному закладі.

Як зазначає координатор фестивалю у Кіровоградській області Тетяна Швидич : « ДЕГО "Флора" проводить фестиваль втретє, і з кожним разом інтерес до документального кіно про права людини зростає, такі фільми є незвичайним підґрунтям для роздумів. Подивитися фільм - замало, важливо обговорити проблему, щоб глядач висловив свої емоції, перш за всього - це потреба самого глядача. Був випадок: один глядач запросив свого приятеля на фільм, той під кінець фільму говорить, що йому не цікаво. Коли ж почалося обговорення, то брав активну участь ..... і не пропустив жодного показу за тиждень. Фільми не залишають глядача байдужими"

Також, вже стало доброю традицією долучати до перегляду фільмів мандрівного фестивалю і людей, які відбувають покарання в Кіровоградській виправній колонії №6.
«Кіровоградська колонія № 6, не вперше зустрічає у своїх стінах Docudays UA. Але показ фільму, щоразу стає подією, залишає незгладимий слід в серцях засуджених. І справа не просто у фільмі. Вся справа в тому, що ці стрічки дають засудженим можливість «доторкнутися» до Прав Людини і цінностям, на яких вони затверджені. Глядачі в ході фільму можуть відчути і пережити те, про що так багато говорять як правозахисники, так і політики. Сам фестиваль - це один з кращих способів навчання Правам Людини людей, що знаходяться в пенітенціарних установах»,- коментує керівник пенітенціарного напрямку ВМ «ЛЖВ», Володимир Бочаров - Туз

Як на мене, головним у кіно про права людини, є не просто показати цікавий фільм, фільм - призер та зробити так обговорення, щоб людям було цікаво. Цінністю таких заходів,є сприяння до відкритого діалогу про проблеми суспільства в галузі прав людини, формуванню розуміння людської гідності, як вищої цінності, а також мотивувати до боротьби за реалізацію прав людини. І дуже надихаючим, було побачити, що незважаючи ні на що, люди не втратили віру в краще, не опустили руки і не відмовилися боротися за дотримання своїх прав.

Дитяча екологічна громадська організація «Флора», яка є координатором фестивалю у м. Кіровоград, в партнерстві з Громадською організацією «Територія успіху» та Кіровоградською обласною універсальною науковою бібліотекою ім. Чижевського (ОУНБ ім. Чижевського) щиро вдячна всім, хто долучився до організації показів, хто перейнявся ідеєю та допомагав.

Контактна особа: Швидич Тетяна, тел.. 0951329155, Юлія Бочарова-Туз, тел.. 0979985040

Більш детально, про Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини можна дізнатися за посиланням http://www.docudays.org.ua/2010/

Юлія Бочарова-Туз

Днями на Кіровоградщині пройшов круглий стіл в форматі відкритого діалогу між громадськими організаціями та представниками структурних підрозділів облдержадміністрації. Метою заходу стало обговорення питань, щодо реалізації прав дитини в Кіровоградській області. Ініціювала захід Дитяча екологічна громадська організація «Флора».

20 листопада 1991 року Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини. Таким чином наша країна взяла на себе серйозні зобов’язання щодо дотримання прав дитини. Цікаво, а що змінилося відтоді? Чи комфортніше стало жити дітям в Україні? Чи стали вони більш захищеними та щасливими? На всі ці питання намагається знайти відповіді в своїй діяльності Дитяча екологічна громадська організація «Флора». Наразі команда організації працювала над дослідження реалізації права дитини на особисте життя в Кіровоградській області.
18 листопада 2011р. відбулася зустріч громадських організацій із представникам влади управлінь та установ Кіровоградської області, які безпосередньо відповідають за дотримання прав дитини.
Голова ДЕГО «Флора», Шестакова Людмила, розповідаючи, про хід реалізації проекту «Дитина має право на особисте життя. Дорослі про це знають?» та його висновки, виокремила ряд проблем, на які варто було б звернути увагу представникам влади. Серед них: медичний огляд, конфіденційність даних про дітей, що міститься у шкільних журналах, стан та обладнання вбиралень та роздягалень у закладах освіти нашої області. До того ж, гарною ілюстрацією наявності вищезазначених проблем були фото, які організатори оформили у фотовиставку.
Для встановлення ситуації в Кіровоградській області щодо дотримання права дитини на особисте життя були надіслані 27 інформаційні запити до:
- Міністерства охорони здоров’я України
- Міністерства освіти і науки України
- Прокуратури Кіровоградської області
- Санітарно-епідеміологічної станції Кіровоградської області
- Управління освіти Кіровоградської міської ради
- Управління освіти Кіровоградської обласної державної адміністрації
- 21 районних відділів освіти Кіровоградської області.
Загалом із 27 запитів отримано 6 відповідей. Як бачимо невеликий показник.
Запити, що надсилалися до установ містили питання, щодо вищезазначених проблем. Фахівці організації намагалися все ж таки об’єктивно підійти до вивчення проблеми. Хоча, інформацію не було отримано в повному обсязі, та висновки зроблено.
«Навіть із невеликої кількості отриманих відповідей районних відділів освіти можна дійти до висновку, що право дитини на особисте життя порушується, оскільки навіть туалети в школах не сприяють дотриманню зазначеного права. В Компаніївському районі, у 19 загальноосвітніх школах району є надвірні туалети, не облаштовані кабінками із дверима. У Петрівському районі більшість туалетних кімнат облаштовані кабінками з дверима, але в них не встановлені замки,- розповідає юрист ДЕГО «Флора», Тетяна Швидич. Питання щодо приведення туалетів у школах у відповідний стан, який би не порушував право дитини на особисте життя, жодного разу не ставилося на обговорення».
Також в процесі роботи над дослідженням реалізації права дитини на особисте життя, було виявлено і ряд інших проблем, які не найкращим чином сприяють реалізації прав дитини на Кіровоградщині загалом. А саме, як повідомляє УНІАН від 12.12.2010 року в Кіровоградській області прокуратура визнала невідповідними санітарно-гігієнічним нормам приміщення 16 шкіл. З’ясувалось, що 88 дошкільних навчальних закладів та 118 шкіл не підключені до центрального водопостачання, 114 дитсадків та 159 шкіл не мають центральної каналізації
Як повідомляє http://kirovograd.comments.ua у статті від 17.03.2011 року, голова Кіровоградської обласної державної адміністрації С. Ларін під час перебування в Маловисківському районі гостро критикував місцеве керівництво, у тому числі й за поганий стан громадських вбиралень у навчальних закладах. «Дзвінки з району свідчать про велику стурбованість батьків за здоров`я дітей у школах ось через яку проблему – і вона не лише у цьому районі – облаштовані туалети. Вибачте, колеги, необхідно колись починати і про це серйозно говорити. Це соромно, але…», - зазначив Сергій Ларін. А у статті «В районах області не платять зарплату, а губернатор запропонував впровадити програму «Шкільний туалет» від 08.08.2011 з цього джерела копіюємо цитату «У мене таке враження, що треба було розпочинати не програму «Шкільна парта», а програму «Шкільний туалет», щоб один раз і назавжди вирішити цю проблему!», - наголосив губернатор.
На заході, також піднімалися і інші важливі питання, які «болять», як виявилося, не лише представникам громадських організацій, а й представникам держустанов. Це: високий показник дитячої смертності, який перевищує навіть середній по країні; низький рівень обізнаності дітей про їх права, низька кількість освітніх заходів із навчання правам людини.
Також, хотілося б зазначити, що із перегляду ЗМІ, за декілька місяців не знайдено жодного повідомлення або статті, навіть із натяком на те, що дитина має право на особисте життя (ст. 16 ЕКПЛ). Сумно, адже ми, дорослі, частенько кидаємося фразою, коли нас не влаштовують певні умови «ніякого особистого життя»! А наразі, свідомо ставимо дитину в такі самі умови.
Разом із тим, Стаття 42 Конвенції ООН про права дитини, свідчить про те, що:
«Держави-учасниці зобов'язані, використовуючи належні та дійові засоби, широко інформувати про принципи і положення Конвенції як дорослих, так і дітей». Чому ж для реалізації даної статті та загалом для більш ефективного досвіду дотримання прав дитини в Україна майже не використовують такий потужний ресурс, як друковані ЗМІ?

Тож, наразі, фахівцями ДЕГО «Флора» готуються певні рекомендації до органів влади, щоб змінити на краще стан із реалізацією прав дитини на Кіровоградщині. Якщо ми не почнемо змінювати ситуацію зараз, то скоріш за все отримаємо незворотні наслідки, у вигляді руйнування життя маленьких та таких дорогих для нас людей.
Реалізація даного заходу стала можливою за фінансової підтримки ПРОООН «Розвиток громадянського суспільства» та Міністерства закордонних справ Данії .